Друзі в Facebook  

   

ЗАГАЛЬНИЙ ВСТУП

I. Святе Рукоположення

1. Через священне Рукоположення Христовим Іменем деякі вірні установлюються і отримують дар Святого Духа, щоби пасти Церкву словом і Божою благодаттю11.

2. Адже «Христос, котрого Отець освятив і послав у світ (Йн 10, 36), через своїх Апо­столів зробив їхніх наступників, тобто єпи­скопів, учасниками свого освячення та місії; вони ж повинності свого служіння у різному ступе­ні легітимно передали різним особам у Церкві. Так божественно встановлене церковне служіння виконують у різних станах ті, котрі здавна звуться єпископами, пресвітерами і дияконами»12.

3. Єпископи, «назнаменовані повнотою таїнства Рукоположення»13, через Духа, який їм даний в хіротонії, «стали справжніми і автентичними вчителями віри, понтифіками і пастирями»14, і, як такі, в особі Христа-Глави керують Господньою паствою.

4. «Пресвітери, хоч і не мають вершини священства, а у виконуванні своєї влади зале­жать від єпи­скопів, та однак є з ними з’єд­на­ні священицьким достоїнством і силою таїнства Рукоположення; на образ Хри­ста, верховного і вічного Священика, присвячуються, як справ­ж­ні священики Нового Завіту, пропові­дуван­ню Євангелія, пастирству вірних та звершенню богопочитання»15.

5. На дияконів «покладаються руки не для священства, а для служіння. Адже вони, укріп­лені благодаттю таїнства, служать Божому на­родові службою літургії, слова і любові, в спіль­ноті з єпископом і його пресвітератом»16.

6. Святе Рукоположення уділяється через покладання рук єпископа і Молитву, в якій єпископ бла­гословить Бога і закликає дар Святого Духа для виконання служіння17. З тра­диції, засвідченій передусім лі­тургій­ними обрядами і практикою Церк­ви як на Сході, так і на Заході, виявляється, що через покладання рук і Молитву Висвячення уділяється дару Святого Духа і витискається свята печать, завдяки чому єпископи, пресвітери і диякони, кожний на свій спосіб, уподібнюються до Христа18.

 

II. Структура відправи

7. Покладання рук і Молитва Висвячення – це найсуттєвіші елементи кожних свячень, причому сама молитва благословення і просьби окреслює значення покладання рук. Тому ці центральні обряди свячень повинні пояснюватись через катехетичне повчання і наголошуватися в самому звершенні таїнства. Коли відбувається покладання рук, вірні моляться мовчки, а у самій молитві беруть участь, слухаючи, підтверджуючи і завершуючи її кінцевою акламацією.

8. Під час звершення таїнства Рукоположення велике значення мають підготовчі обряди, тобто представлення обраного чи обрання кандидатів, гомілія, присяга обраних і літанія, а також властиві кожному окре­мому свяченню пояснювальні обряди, які вка­зують на священнослужіння, уділені через покладання рук і призивання Святого Духа.

9. Свячення повинні відбуватися під час урочистої Меси, в якій вірні активно беруть участь, особли­во в неділю, «при одному вів­тарі під проводом єпископа, оточеного його пресвітератом і служителями»19. Таким чином особливе виявлення Церкви і уділення святого Рукоположення єднаються з євхарис­тійною Жертвою, яка є джерелом і вершиною всього християнського життя20.

10. Внутрішній зв’язок свячень і звершення Меси проявляється не тільки у використанні обряду, власних формулюваннях у Євхари­стійній молитві та кінцевому благословенні, але й також, за дотримання обов’язкових приписів, у виборі читань і використанні обрядових Мес із уділенням відповідних свячень.

 

III. Пристосування до місцевих умов і обставин

11. Конференції Єпископів уповноважені пристосувати «Обряди Рукоположення Єпи­скопа, Пресвітерів і Дияконів» до потреб окремих регіонів, де, після затвердження Апо­стольським Престолом, ці обряди можна буде використовувати. Беручи до уваги міс­цеві умови і обставини, а також ментальність і традиції народу, Конференції Єпископів можуть:

а) окреслити спосіб, яким спільнота згід­но з міс­цевим звичаєм висловлює згоду на вибір кандидатів (при Рукоположенні єпи­скопа, пп. 38 і 74; при Рукоположенні пресвітерів, пп. 122. 150. 266. 307; при Рукоположенні дияконів, пп. 198. 226. 264. 305);

б) постановити, щоб до запитань перед Рукоположенням, передбачених в обрядах (при Рукоположенні єпископа, пп. 40 і 76; при Рукоположенні пресвітерів, пп. 124. 152. 270. 311; при Рукоположенні дияконів, пп. 200. 268. 309), було додано, залежно від обставин, інші запитання;

в) визначити спосіб, у який обрані до дияконату і пресвітерату складають присягу пошани та послуху (пп. 125. 153. 201. 228. 269. 271. 310. 312);

г) постановити, щоб рішення прийняття обов’язку целібату (при Рукоположенні дияконів, пп. 200. 228. 268. 309) було висловлено не тільки відповіддю на відповідне запитання, але також за допомогою іншого зовнішнього прояву;

д) затвердити інші співи, які б можна було виконувати замість співів, вказаних у цій книзі;

е) запропонувати Апостольському Престо­лу інші пристосування в обряді, які б могли бути запроваджені за його згодою. Однак покладення рук пропускати не можна; Молитва Висвячення не може буде ані скорочена, ані замінена іншими альтернативними текстами. Слід зберегти головну структуру обряду і властивий характер кожного елементу.

 

РОЗДІЛ I. РУКОПОЛОЖЕННЯ ЄПИСКОПА

Вступ

I. Значення свячень

12. Силою єпископських свячень та ієрар­хіч­ного сопричастя з Главою і членами Ко­ле­гії елект стає членом єпи­скопської Колегії.

Єпископ­ський стан, отже, наслідує Колегію Апостолів у навчанні та пастирському прав­лінні, а навіть більше – в ньому апостоль­ське тіло постійно перебуває21. Єпископи, отже, «як наступники Апостолів, від Господа, якому дана всяка влада на небі і на землі, отримують місію навчання всіх народів та проповідування Євангелія всякому сотворінню, щоб усі люди через віру, хрещення і виконання заповідей осягнули спасіння (пор. Мт 28, 18)»22. Єпископська Колегія, згромаджена під головуванням Римського Архієрея, Наступника святого Петра, виражає єдність, різнома­нітність і вселенськість Христової пастви23.

13. Окремі ж єпископи, котрі очолюють по­місні Церкви, виконують свою пастирську владу над тією частиною Божого народу, що їм довірена24; вони є видимим началом і фундаментом єдності своїх помісних Церков, які сформовані на образ вселенської Церкви, в кот­рих і з котрих існує католицька Церква25.

14. Серед головних повинностей єпи­ско­пів виділяється проповідування Євангелія, адже єпископи є глашатаями віри, які приводять до Христа нових учнів, та справжніми вчителями, котрі довіреному їм людові проповідують вчення, в яке вірні мають вірувати і застосовувати до власного життя26. Як, отже, через служіння слова вони уділяють вірним Божої сили на спасіння (пор. Рим 1, 16), так через таїнства вони освячують вірних: вони керують практикою уділення хрещення, вони є первинними служителями Конфірмації, розподільниками святих станів, керівниками покутної дисципліни. Назнаменовані повнотою таїнства свячень, вони є «упра­ви­телями благода­ті верховного священства», особливо в Євхаристії, яку вони самі звершують або про звершення якої дбають. Отож кожна законна відправа Євхаристії підлягає їхній владі: в кожній бо спільноті вівтаря, завдяки святому служінню єпископа, виявляється символ любові і єдності містичного Тіла27.

 

II. Обов’язки і служіння

15. Обов’язком всіх вірних є молитва за об­рання для них єпископа і за обраного єпи­скопа. Це має відбуватися особливо у Все­ленській молитві під час Меси і в проханнях Вечірні.

Оскільки єпископ встановлюється для всієї помісної Церкви, на його хіротонію мають бути запрошені духовні та інші вірні, щоб яко­мога більше людей брали участь у літургії.

16. Згідно з давньою традицією, єпископ – головний служитель долучає до звершення обряду ще принаймні двох єпископів. Є найбільшою мірою відповідним, щоб усі присутні єпископи брали участь у возведенні електа до служіння повноти священства28, або покладаючи на нього руки, або промовляючи встановлену частину Молитви Висвячення і вітаючи поцілунком.

Таким чином у хіротонії кожного єпископа виражається колегіальний характер єпископського стану.

Зазвичай єпископа-суфрагана висвячує митрополит, а єпископа-помічника – місцевий єпископ-ординарій.

Єпи­скоп – головний служитель свячень мовить Молитву Висвячення, в якій благословляє Бога і закликає Святого Духа.

17. Електу при свяченнях товаришують два пресвітера дієцезії, для якої він установлюється. Від імені помісної Церкви один з них просить єпископа – головно­го служителя свячень про уділення хіротонії електові. Разом із висвяченим під час цього обряду єпископом та іншими єпископами ці двоє пресвітерів і, якщо це можливе, інші пресвітери цієї дієцезії, повинні спів­служити в Євхаристійній Літургіі.

18. Два диякони тримають книгу Євангелія над головою обраного, коли мовиться Мо­литва Висвячення.

 

III. Уділення Рукоположення

19. У відповідному часі перед свяченнями елект повинен відправити реколекції.

20. Слід, щоб усі спільноти дієцезії, для якої установлюється єпископ, відповідним чином підготувалися до літургії свячень.

21. Єпископ, якого встановлюють головою цієї дієцезії, рукопокладається в кафедральному соборі. Єпископи-помічники, які висвячуються для служіння в іншій дієцезії, також рукопокладаються в кафедральному соборі або в іншому храмі, який має більшу значимість з-посеред храмів дієцезії.

22. Єпископська хіротонія має відбуватися за участі якомога більшої кількості вірних, у неділю або свято, особливо у свято Апостолів, хіба що за вибором якось іншого дня промовлятимуть пастирські міркування, за винятком Пасхального Тридення, Попільної Середи, усього Великого тижня і Спомину Всіх Померлих Вірних.

23. Хіротонія відбувається під час звершуваної згідно з установленим обрядом урочи­тої Меси, після Літургії Слова і перед Євхаристійною Літургією. Можна використати форму­лю­­вання обрядової Меси з уділенням Рукоположення, за винятком урочистостей, неділь Адвенту, Великого Посту і Великоднього періоду, днів Великодньої октави і свят Апостолів. У перелічені вище дні береться Меса з дня разом із власни­ми чи­таннями. Проте в інші дні, якщо не ви­ко­ри­стовується обрядова Меса, одне з читань можна взяти з-посеред тих, які запропоновані в Лекціонарії для обрядової Меси. Пропуска­ється Вселенська молитва, ос­кільки її місце займає літанія.

24. Після читання Євангелія помісна Церква устами одного з пресвітерів просить єпи­скопа – головного служителя свячень, щоб висвятив електа. Обраний перед єпископом і всіма вірними виражає готовність виконувати своє священнослужіння згідно з волею Христа і Церкви, в сопричасті з єпископським станом і під верховенством Наступника святого Апостола Петра. У літанії всі просять про Божу благодать для електа.

25. Через покладення рук єпископів і Молитву Висвячення електу уділяється дар Святого Духа для виконання єпископського священнослужіння. Подальші слова належать до сутності свячень і тому вимагаються для правомочності дії: І нині пролий на цього обраного ту міць, яка від Тебе ісходить, Духа, який головує і керує, котрого Ти дав своєму возлюбленому Синові Ісусу Христу, котрого Він дарував святим Апостолам, які в різних місцях установили Церкву як Твою святиню, для без­устан­ного поклоніння і слави Твого Імені. Єпископ – головний служитель свячень вимовляє Молитву Висвячення від імені всіх присутніх єписко­пів. Слова, що належать до сутності таїнства, промовляють усі єпископи, які разом з го­ловним служителем покладали руки на обраного. Ці слова належить вимовляти так, щоб голос єпи­скопа – головного служителя звучав виразно, натомість мова інших єпи­скопів має звучати впівголоса.

26. Покладання книги Євангелія на голову свяче­ного під час Молитви Висвячення, а потім її вручення висвяченому означає, що вірне проповідування Євангелія становить одне з головних завдань єпи­скопа. Помазання голови висловлює особливу участь єпи­скопа у священстві Христа. Вручення персня вказує на вірність єпископа Церкві, Божій Нареченій. Одягнення митри означає обов’язок єпископа прямувати до святості. Вручення пасторалу є знаком передання влади керу­вання ввіреною йому Церквою. Поцілунок, що його нововисвячений єпи­скоп отримує від єпископа – головного служителя свячень і від усіх єпи­скопів, кладеться наче печать на знак його прийняття до Колегії Єпископів.

27. Вельми бажано, щоб єпископ, висвячений на терені власної дієцезії, головував у спів­служінні Євхаристійної Літургії. Якщо ж свячення відбулися в іншій дієцезії, у спів­слу­жінні головує головний служитель свячень. У цьому разі нововисвячений єпи­скоп займає перше місце серед співслужителів.

 

IV. Про те, що необхідно приготувати

28. Окрім того, що необхідне для звершення Ме­си під головуванням єпископа, слід приготувати:

а) Книгу Обрядів Рукоположення;

б) тексти Молитви Висвячення для єпи­скопів, які уділятимуть свячень;

в) полотняний греміал;

г) святе миро;

д) все, що необхідне для омивання рук;

е) перстень, пасторал, митру для електа і, якщо це необхідне, паллій. Ці інсигнії, за винятком паллія, не потребують попереднього благословення, оскільки вручаються під час самого обряду Рукоположення.

29. Престол для єпископа, головного служителя свячень, сидіння для єпископів, які уділяють свячень, для електа і пресвітерів, які співслужать, слід приготувати наступним чином:

а) під час Літургії Слова єпископ – головний слу­жи­тель свячень возсідає на престолі, а інші єпи­скопи, які уділяють свячення, сідають обабіч престолу; елект сидить у відповід­ному місці в пре­світерії поміж пресвітерами, які йому асистують;

б) Рукоположення зазвичай звершується при престолі; проте, якщо з огляду на участь вірних це необхідне, для єпископа – головного служителя свячень і для інших єпископів, які уділяють свячень, необхідно приготувати сидіння перед вівтарем або в іншому більш відповідному місці; сидіння для обраного і пресвітерів, які йому асистують, слід приготувати таким чином, щоб вірні добре бачили літургійну дію.

30. Єпископ – головний служитель свячень, а також єпископи і пресвітери-співслужителі одягають священні шати, властиві їм під час звершення Меси. Єпископ – головний служитель свячень може під орнат одягнути далматику. Елект одягає всі священицькі шати, а також нагрудний хрест і далматику. Єпи­скопи, які уділяють свячення, але не співслужать, одягають альбу, нагрудний хрест, єпітрахиль, а також, залежно від обставин, плювіал і митру. Пресвітери, які асистують обраному, якщо не співслужать, одягають плювіал поверх альби. Колір шат має відповідати звершуваній Месі, може бути також білим. Можна використати святкові або більш шляхетні шати.

 

11 Пор. LG, n. 11.

12 LG, n. 28.

13 LG, n. 26.

14 ІІ Ватиканський Собор, Декрет про пастирський уряд єпископів у Церкві, Christus Dominus, n. 2.

15 LG, n. 28.

16 LG, n. 29.

17 Пор. Пiй XII, Апостольська Конституція Sacramentum Ordinis: A.A.S. 40 (1948) 5-7; Павло VI, Апостольська Конституція Pontificalis Romani recognitio; CIC, can. 1009 § 2.

18 Пор. Павло VI, Апостольська Конституція Pontificalis Romani recognitio.

19 SC, n. 41.

20 Пор. LG, n. 11.

21 Пор. LG, n. 22.

22 LG, n. 24.

23 Пор. LG, n. 22.

24 Пор. LG, n. 23.

25 Пор. LG, n. 23.

26 Пор. LG, n. 25.

27 Пор. LG, n. 26.

 

Обряд рукоположення єпископа

Вступні обряди і Літургія Слова

31. Згідно з визначеним порядком відбувається процесія, яка звичайним чином пря­мує через храм до вівтаря. За дияконом, який несе книгу Євангелія, що використовуватиметься під час Меси та Рукоположення, та іншими дияконами (якщо вони присутні), йдуть пресвітери-співслужителі, потім елект, серед пресвітерів, які йому асистують, далі – єпископи, які уділятимуть свячень, і, наприкінці, єпи­скоп – головний служитель свячень, якого супроводжують, залишаючись трохи позаду від нього, двоє дияконів, які йому асистують. Підійшовши до вівтаря й належно його вшанувавши, всі йдуть до своїх визначених місць.

У цей час співається Антифон на вхід із власним псалмом або інший відповідний спів.

32. Вступні обряди та Літургія Слова звершуються звичайним способом, аж до читання Євангелія включно.

33. Якщо єпископ отримує свячення у власному кафедральному соборі, то після привітання люду один із дияконів або пресвітерів-співслужителів представляє Послання Апостольського Престолу Колегії консультантів у присутності канцлера курії, який повинен це задокументувати; потім з амвону читає документ, а всі, вислухавши, наприкінці голосно мовлять: Богу подяка або іншу відповідну акламацію.

У новоутворених дієцезіях Послання Апостольського Престолу читається в ка­федральному соборі в присутності духовенства і люду, а найстарший з присутніх пресвітерів це задокументовує.

34. Після читання Євангелія диякон з пошаною кладе книгу Євангелія знову на вів­тар, де вона залишається аж до моменту покладення її на голову висвячуваного єпископа.

 

Рукоположення

35. Потім розпочинається обряд Рукоположення єпископа. Всі встають. Можна заспівати гімн Veni, creator Spiritus (стор. 230) або інший гімн, відповідний йому згідно з міс­цевими звичаями.

36. Єпископ, головний служитель свячень, та інші єпископи, які уділятимуть свячень, якщо це потрібне, підходять до приготовлених для Рукоположення місць.

Представлення електа

37. Пресвітери, які асистують електові, підводять його до єпископа – головного служителя свячень, якому елект віддає честь.

38. Один із пресвітерів-асистентів звертається до єпископа – головного служителя свячень такими словами:

Преосвященний Владико, Церква Н. просить тебе висвятити пресвітера Н. для служіння єпископського стану.

Якщо висвячується єпископ, котрий не служитиме в дієцезії, у якій відбуваються свячення:

Преосвященний Владико, Свята Мати – Католицька Церква просить тебе висвятити пресвітера Н. для служіння єпископського стану.

Єпископ, головний служитель свячень, запитує:

Чи ви маєте номінацію Апостольського Престолу?

Пресвітер відповідає:

Маємо.

Єпископ, головний служитель свячень:

Прочитайте.

Всі сідають, і читається документ. Після завершення читання всі підтверджують обрання єпископа, кажучи:

Богу подяка.

або в інший спосіб, передбачений у п. 11 Загального вступу, виражають своє підтвердження обрання єпископа.

Гомілія

39. Всі сідають, а єпископ – головний служитель свячень проголошує гомілію, яку розпочинає виходячи з текстів, прочитаних під час Літургії Слова, і повчаючи духовенство, народ та електа про служіння єпископа. Про це служіння він може говорити цими або подібними словами, відповідно пристосовуючи тексти у тому разі, якщо єпископ не служитиме в цій дієцезії:

Найулюбленіші, розважмо старанно, до якого ж великого служіння у Церкві наш брат буде установлений. Господь наш, Ісус Христос, посланий Отцем у світ, щоб відкупити людство, сам вислав у світ Дванадцятьох Апостолів, щоб вони, наповнені силою Святого Духа, проповідували Євангеліє і, збираючи всі народи до єдиної отари, освя­чували їх і ними керували. Щоби це священнослужіння тривало аж до кінця світу, Апостоли обрали собі помічників, яким через покладення рук передали отриманий від Христа дар Святого Духа, уділяючи їм повноти свячень. Таким чином від покоління до покоління передавалася первісна традиція завдяки безперервному правонаступництву єпископів, а діло Спасителя триває і розвивається аж по наші дні.

В єпископі, оточеному своїми пресвітерами, присутній серед вас сам наш Господь, Ісус Христос, який став Священиком повіки. Через служіння єпископа сам Христос безустанно звіщає Євангеліє і уді­ляє віруючим таїнства віри. Завдяки батьківській послузі єпи­скопа сам Господь додає і приєднує до свого Тіла нові члени. Через мудрість і розважливість єпископа сам Христос веде вас у земному паломництві до вічного блаженства.

Отже, з радістю і вдячністю прийміть нашого брата, котрого ми, єпископи, через Рукоположення долучаємо до нашої колегії. Шануйте його як Христового слугу і управителя Божих тайн, якому ввірено свідчення Євангелія істини та служіння Духа і праведності. Пам’ятайте слова Христа, який сказав Апостолам: «Хто вас слухає, Мене слухає; а хто гордує вами – Мною гордує. Хто ж Мною гордує, гордує Тим, хто послав Мене».

Ти ж, дорогий брате, обраний Господом, пам’ятай, що ти був узятий з-посеред людей і для людей установлюєшся у справах Божих. Єпископство означає труд, а не почесть, і єпископ має передусім допомагати, а не панувати, адже, згідно з Христовою настановою, той, хто більший, має бути як менший, і головуючий має бути як слуга. Проповідуй за сприятливих і несприятливих обставин, напоумлюй з усією освіченістю, терпеливістю і вченням. Молитвами і жертвоприношеннями за ввірений тобі народ намагайся виблагати щедру багатолику благодать, яка плине з повноти Христової святості.

Будь вірним служителем, управителем і хранителем Христових таїнств у довіреній тобі Церкві. Оскільки Небесний Отець обрав тебе до керування Його родиною, пам’ятай про Доброго Пастиря, ко­трий знає своїх овець і котрого знають вівці. Не завагався Він покласти життя за своїх овець.

Батьківською і братерською любов’ю оточуй всіх, кого довірив тобі Бог, особливо пресвітерів і дияконів, твоїх співпрацівників у Христовій службі, а також убогих, слабких, паломників і прибулих. За­охочуй вірних, щоб співпрацювали з тобою в апостольському служінні, і не ухиляйся від того, щоб охоче їх слухати. Неустанною турботою оточуй також тих, хто ще не належить до єдиної Христової отари, оскільки вони також ввірені тобі у Господі. Ніколи не забувай, що ти належиш до єпископ­ської колегії у вселенській Церкві, з’єднаній узами любові, і не переставай клопотатися про всі Церкви, а особливо поспішати на допомогу тим Церквам, які знаходяться у потребі.

Отож пильнуй усю паству, над якою Святий Дух установить тебе єпископом, щоб ти керував Божою Церквою в Ім’я Отця, образ ко­трого ти представлятимеш у Церкві; і в Ім’я Його Сина, Ісуса Христа, котрого священнослужіння Вчителя, Священика і Пастиря виконуватимеш; і в Ім’я Святого Духа, котрий животворить Церкву Христа і сво­єю силою укріплює нашу слабкість.

Обітниця електа

40. Після гомілії встає лише елект і підходить до єпископа – головного служителя свячень, який запитує його такими словами:

Стародавня настанова святих Отців наказує, щоби майбутнього єпископа перед людом запитати, чи зберігатиме він віру і виконуватиме священнослужіння.

Тож запитую тебе: чи хочеш, найулюбленіший брате, з благодаттю Святого Духа виконувати аж до смерті довірене нам Апо­столами священнослужіння, яке ти отримаєш через наше Рукоположення?

Елект: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочеш вірно і невпинно проповідувати Євангеліє?

Елект: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочеш берегти чистим і непорушним скарб віри, який згідно з традицією від часів Апостолів завжди і всюди зберігається у Церкві?

Елект: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочеш будувати Тіло Христа – Його Церкву, і перебувати в її єдності разом з єпископським станом і під владою Наступника святого апостола Петра?

Елект: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочеш вірно дотримуватися послуху Наступникові святого апо­стола Петра?

Елект: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочеш разом із нашими співпрацівниками, пресвітерами і дияконами, піклуватись як люблячий отець про святий Божий народ і скеровувати його на шлях спасіння?

Елект: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочеш з огляду на Ім’я Господа бути доступним для убогих, подорожніх та для всіх потребуючих?

Елект: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочеш як добрий пастир шукати заблукалих овець і долучати їх до Господньої отари?

Елект: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочеш неустанно молити Всемогутнього Бога за святий люд і бездоганно виконувати священнослужіння верховного священства?

Елект: Хочу, з Божою допомогою.

Єпископ – головний служитель свячень завершує:

Нехай сам Бог довершить благе діло, яке Він почав у тобі.

Літанія

41. Єпископи знімають митри. Всі встають. Головний служитель свячень, стоячи зі складеними руками, звернений до люду, закликає до молитви:

Молімося, найулюбленіші,

щоб у цьому обраному для блага Церкви

милість Всемогутнього Бога

примножила багатство своєї благодаті.

42. Елект лягає долілиць на підлогу, і тоді співається літанія. Всі відповідають. Якщо цей день припадає на неділю або Великодній період, усі стоять; натомість в усі інші дні всі стають навколішки. У такому разі диякон закликає:

До закликів літанії можна додати кілька імен місцевих Святих: покровителів, засновників і покровителів храму, покровителів електа, а також інші заклики, які більш відповідають конкретним обставинам.

Якщо літанія співається латинською мовою (стор. 237), можна співати лише імена Святих, пропускаючи те, що в дужках.

Кантори розпочинають літанію:

Господи, помилуй. Господи, помилуй.

Христе, помилуй. Христе, помилуй.

Господи, помилуй. Господи, помилуй.

Свята Маріє, Мати Божа, молись за нас.

Святий Михаїле, молись за нас.

Святі Ангели Божі, моліться за нас.

Святий Йоане Хрестителю, молись за нас.

Святий Йосифе, молись за нас.

Святий Петре, молись за нас.

Святий Павле, молись за нас.

Святий Андрію, молись за нас.

Святий Якове, молись за нас.

Святий Йоане, молись за нас.

Святий Томо, молись за нас.

Святий Якове, молись за нас.

Святий Филипе, молись за нас.

Святий Вартоломею, молись за нас.

Святий Матею, молись за нас.

Святий Симоне, молись за нас.

Святий Тадею, молись за нас.

Святий Матію, молись за нас.

Свята Маріє Магдалино, молись за нас.

Святий Стефане, молись за нас.

Святий Ігнатію Антіохійський, молись за нас.

Святий Лаврентію, молись за нас.

Святі Перпетує й Феліцито, моліться за нас.

Свята Агнесо, молись за нас.

Святий Григорію, молись за нас.

Святий Августине, молись за нас.

Святий Атанасію, молись за нас.

Святий Василію, молись за нас.

Святий Мартине, молись за нас.

Святий Бенедикте, молись за нас.

Святі Франциску і Домініку, моліться за нас.

Святий Франциску Ксаверію, молись за нас.

Святий Йоане Маріє Віаннею, молись за нас.

Свята Катерино Сієнська, молись за нас.

Свята Терезо від Ісуса, молись за нас.

Всі Святі Божі, моліться за нас.

Будь нам милостивий, спаси нас, Господи.

Від усякого зла спаси нас, Господи.

Від кожного гріха спаси нас, Господи.

Від вічної смерті спаси нас, Господи.

Твоїм втіленням спаси нас, Господи.

Твоєю смертю та воскресінням спаси нас, Господи.

Зісланням Святого Духа спаси нас, Господи.

Ми, грішні, Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи Твоєю святою Церквою керувати 

та її оберігати, Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи Святійшого Отця та всі церковні чини у вірі святій зберігати, Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи цього обраного благословити,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи цього обраного благословити і освятити,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи цього обраного благословити,

освятити й консекрувати,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи дати мир та злагоду всім людям,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи всім потерпаючим від переслідувань

явити велике Твоє милосердя,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи нас у Твоєму святому служінні зберегти і зміцнити,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Ісусе, Сину Бога живого,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Почуй нас, Христе. Почуй нас, Христе.

Вислухай нас, Христе. Вислухай нас, Христе.

43. Коли спів літанії закінчиться, єпископ – головний служитель свячень, вставши і розпростерши руки, мовить:

Вислухай, Господи, наші благання,

і, нахиливши над цим Твоїм слугою

ріг священицької благодаті,

пролий на нього силу Твого благословення.

Через Христа, Господа нашого.

Всі: Амінь.

Диякон, якщо всі стояли навколішки, закликає:

і всі підводяться.

Рукоположення і Молитва Висвячення

44. Елект встає, підходить до єпископа – головного служителя свячень, який у митрі стоїть перед престолом, і стає перед ним навколішки.

45. Єпископ кладе долоні на голову електа, нічого не кажучи.

Після нього, підходячи по черзі, кладуть руки на голову електа всі інші єпи­скопи, також нічого не кажучи.

Після покладення рук єпископи залишаються навколо головного служителя свячень аж до закінчення Молитви Висвячення, але розташовуються так, щоб вірні могли добре бачити все, що відбувається.

46. Головний служитель свячень бере від диякона книгу Євангелія, розгортає її і кладе на голову електа. Двоє дияконів, стоячи обабіч електа, тримають над його головою книгу Євангелія аж до кінця Молитви Висвячення.

47. У той час, коли елект стоїть навколішки перед головним служителем свячень, той, стоячи без митри в оточенні інших єпископів також без митр, мовить з розпростер­тими руками Молитву Висвячення:

Наступну частину Молитви мовлять зі складеними руками всі єпископи, які уділяють свячень, але мовлять тихіше, щоби голос головного служителя було виразно чути:

Продовжує сам єпископ – головний служитель свячень:

Боже і Отче Господа нашого Ісуса Христа,

Отче милостей і Боже усякої розради,

що мешкаєш у висотах і споглядаєш на низини,

що знаєш усе перед тим, як постане;

Ти через слово своєї благодаті

дарував настанови у Твоїй Церкві,

Ти від початку визначив рід праведних від Авраама,

Ти встановив правителів і священиків,

і не залишив Твою святиню без служіння;

Тобі від початку світу сподобалось

бути прославленим у тих, кого Ти обрав.

Наступну частину Молитви мовлять зі складеними руками всі єпископи, які уділяють свячення, але мовлять тихіше, щоби голос головного служителя було виразно чути:

І нині пролий на цього обраного

ту міць, яка від Тебе ісходить,

Духа, який головує і керує,

котрого Ти дав своєму возлюбленому Синові Ісусу Христу,

котрого Він дарував святим Апостолам,

які в різних місцях установили Церкву як Твою святиню,

для безустанного поклоніння і слави Твого Імені.

Продовжує сам єпископ – головний служитель свячень:

Дай, Отче, знавче сердець,

цьому Твоєму слузі,

котрого Ти обрав для Єпископства,

аби пас Твою святу отару

і бездоганно здійснював Тобі верховне священство,

служачи Тобі вдень і вночі,

щоби він постійно привертав ласкаве Твоє обличчя

і жертвував дари Твоєї святої Церкви;

дай, щоби міццю Духа верховного священства

він мав владу відпущення гріхів згідно з Твоїм наказом;

щоб він розділяв дари згідно з Твоїм повелінням

і розв’язував усілякі узи

відповідно до влади, яку Ти дав Апостолам;

нехай він подобається Тобі в лагідності та чистоті серця,

приносячи Тобі благий аромат,

через Твого Сина Ісуса Христа,

через котрого Тобі слава, і сила, і честь,

зі Святим Духом у святій Церкві

і нині, і на віки вічні.

Всі: Амінь.

48. Після завершення Молитви Висвячення диякони забирають книгу Євангелія, яку тримали над головою висвячуваного; один із дияконів тримає книгу Євангелія аж до моменту вручення її висвяченому. Всі сідають. Єпископ – головний служитель свячень і єпископи, які уділяли Рукоположення, одягають митри.

Помазання голови і вручення книги Євангелія та інсигніїв

Помазання голови

49. Головний служитель свячень кладе на коліна полотняний греміал, бере від диякона начиння зі святим миром і помазує голову нововисвяченого єпископа, який стоїть перед ним навколішки, кажучи:

Нехай Бог, котрий учинив тебе

учасником верховного священства Христа,

оросить тебе єлеєм містичного помазання,

і духовним благословенням

вчинить плодотворним твоє служіння.

Потім головний служитель свячень омиває руки.

Вручення книги Євангелія

50. Головний служитель свячень бере від диякона книгу Євангелія, вручає її нововисвяченому єпископу, кажучи:

Прийми Євангеліє і проповідуй Боже Слово

з усією терпеливістю та освіченістю.

Після цього диякон забирає книгу Євангелія і кладе її на своє місце.

Вручення персня

51. Головний служитель свячень вдягає перстень на безіменний палець правої руки нововисвяченого єпископа, кажучи:

Прийми перстень – знак вірності,

та, оздоблений непорушною вірою,

бездоганно оберігай Божу Обручницю – Святу Церкву.

Вручення паллія

52. Якщо вручається паллій, головний служитель свячень бере його від диякона і вдягає на плечі нововисвяченого єпископа, кажучи:

Прийми паллій, взятий з конфесіону святого Петра,

який від імені Римського Понтифіка, Папи Н.,

ми вручаємо тобі на знак митрополичої влади,

щоб ти його носив у межах твого церковного округу.

Нехай він буде для тебе знаком єдності

і єднання узами любові,

свідченням сопричастя зі Святим Престолом

та закликом до мужності.

Вручення митри

53. Потім головний служитель свячень одягає митру нововисвяченому єпископу, кажучи:

Прийми митру, і нехай ясніє в тобі велич святості,

щоб, коли з’явиться Верховний Пастир,

ти удостоївся одержати нев’янучий вінець слави.

Вручення пасторалу

54. І наприкінці головний служитель вручає пасторал нововисвяченому єпископу, кажучи:

Прийми пасторал – знак пастирського священнослужіння,

і доглядай усю паству,

над якою Святий Дух тебе поставив єпископом,

щоб керувати Божою Церквою.

55. Всі встають. Якщо хіротонія відбувалася у власному храмі висвяченого, голов­ний служитель свячень запрошує його сісти на престолі, сам же єпископ – головний служитель свячень займає місце праворуч висвяченого.

Якщо висвячений єпископ не знаходиться у власному храмі, головний служитель свячень запрошує його зайняти перше місце серед єпископів, що уділяли свячень.

56. Нововисвячений єпископ віддає пасторал, встає і отримує поцілунок миру від головного служителя свячень і від усіх єпископів.

57. В цей час, аж до кінця цього обряду, можна співати антифон (співаний текст, стор. 240):

Ідучи по світі, алілуя,

навчайте всі народи, алілуя.

із псалмом 96: Заспівайте Господу нову пісню або інший відповідний спів із антифоном, особливо у тому разі, коли Псалом 96 був використаний як респонсорійний псалом під час Літургії Слова.

Псалом 96

Заспівайте Господу нову пісню! 

Співай Господу, вся земле!

Співайте Господу, благословляйте Його Ім’я, 

день у день сповіщайте про Його спасіння.

(Повторюється антифон)

Звістіть між народами Його славу, 

серед усіх племен – Його діла дивовижні.

Бо великий Господь і гідний найвищої хвали. 

Він грізний – понад усіма богами.

(Повторюється антифон)

Адже всі боги народів – це ідоли, 

а Господь – сотворив небо.

Перед Ним – слава і велич, 

а в Його святині – краса і сила.

(Повторюється антифон)

Покоління народів, принесіть Господу, 

віддайте Господу честь і славу.

Віддайте Господу славу Імені Його, 

принесіть жертви та й у Його двори заходьте.

(Повторюється антифон)

Поклоніться Господу – величному у святості. 

Нехай уся земля затремтить перед Його обличчям.

Сповістіть між народами: 

«Господь воцарився!»

(Повторюється антифон)

Адже світ стоїть твердо, – він не захитається. 

Він справедливо буде судити народи!

Нехай веселиться небо, 

нехай земля радіє!

(Повторюється антифон)

Нехай збуриться море і все, що його наповняє. 

Нехай рівнина і все, що на ній, радіє!

Тоді радітимуть усі дерева в лісі 

перед обличчям Господа.

(Повторюється антифон)

Бо Господь йде, – 

бо йде Він судити землю!

Він справедливо судитиме Всесвіт, 

і народи – за правдою своєю.

(Повторюється антифон)

Не мовиться Слава Отцю. Псалом переривається і повторюється антифон, коли єпископи передадуть нововисвяченому єпископу поцілунок миру.

58. Меса продовжується як звичайно. Символ віри мовиться згідно з приписами; Вселенська молитва пропускається.

 

Євхаристійна Літургія

59. У Євхаристійних Молитвах щойно рукоположений єпископ згадується таким чином:

а) У 1 Євхаристійній Молитві частина Боже, прийми власна. Якщо її мовить щойно рукоположений єпископ:

Боже, прийми милостиво цю жертву служіння нашого

і всієї Твоєї родини.

Складаємо її також за мене, Твого недостойного слугу,

якого Ти благоволив возвести у єпископський стан.

Просимо Тебе, Господи:

збережи милостиво в мені свої дари,

щоб священнослужіння, якого я удостоївся,

зарясніло божественними плодами.

(Через Христа, Господа нашого. Амінь.)

Інший єпископ мовить:

Боже, прийми милостиво цю жертву служіння нашого

і всієї Твоєї родини.

Складаємо її також за Твого слугу Н.,

якого Ти благоволив возвести в єпископський стан.

Просимо Тебе, Господи:

збережи милостиво в ньому свої дари,

щоб священнослужіння, якого він удостоївся,

зарясніло божественними плодами.

(Через Христа, Господа нашого. Амінь.)

б) У 2 Євхаристійній Молитві після слів Тіла і Крові Христа щойно рукоположений єпископ мовить:

1С Пам’ятай, Боже, про Твою Церкву,

розпорошену по всій зем­лі.

Вдосконалюй її в любові разом з нашим Папою Н.,

(з нашим єпископом Н.),

зі мною, Твоїм недостойним слугою, якого Ти схотів сьогодні встановити пастирем Н. Церкви, та з усім духовенством.

2С Пам’ятай також про наших померлих…

Інший єпископ мовить:

1С Пам’ятай, Боже, про Твою Церкву,

розпорошену по всій зем­лі.

Вдосконалюй її в любові разом з нашим Папою Н.,

з нашим єпископом Н.,

(і з Твоїм слугою Н.), якого Ти схотів сьогодні

встановити пастирем Н. Церкви, та з усім духовенством.

2С Пам’ятай також про наших померлих…

в) У 3 Євхаристійній Молитві після слів принесла мир і спасіння усьому світові щойно рукоположений єпископ мовить:

Зміцни у вірі та любові Твою Церкву,

подорожуючу по землі,

разом з Твоїм слугою, нашим Папою Н.,

(з нашим єпископом Н.),

зі мною, Твоїм недостойним слугою,

установленим сьогодні пастирем Н. Церкви,

з єпископським станом, з усім духовенством

та всім народом Твого володіння.

Вислухай милостиво молитви…

Інший єпископ мовить:

Зміцни у вірі та любові Твою Церкву,

подорожуючу по землі,

разом з Твоїм слугою, нашим Папою Н.,

з нашим єпископом Н., (з Твоїм слугою Н.),

установленим сьогодні пастирем Н. Церкви,

з єпископським станом, з усім духовенством

та всім народом Твого володіння.

Вислухай милостиво молитви…

г) Якщо не було використано власну префацію, можна використати 4 Євхарис­тійну Молитву з власною заступницькою молитвою. Після слів живою жертвою для возвеличення Твоєї слави щойно рукоположений єпископ мовить:

1С Пам’ятай, Боже, про всіх,

за кого ми приносимо цю жертву:

передусім про Твого слугу, нашого Папу Н.,

(про нашого єпископа Н.),

про мене, Твого недостойного слугу,

якого Ти благоволив сьогодні вибрати

для служіння Твоєму народові,

про весь єпископський стан і все духовенство,

про тих, які складають жертву і які тут присутні,

про весь Твій народ

та всіх, хто щирим серцем шукає Тебе.

2С Пам’ятай також про тих…

Інший єпископ мовить:

1С Пам’ятай, Боже, про всіх,

за кого ми приносимо цю жертву:

передусім про Твого слугу, нашого Папу Н.,

про нашого єпископа Н.,

(про цього Твого слугу Н.),

якого Ти благоволив сьогодні вибрати

для служіння Твоєму народові,

про весь єпископський стан і все духовенство,

про тих, які складають жертву і які тут присутні,

про весь Твій народ

та всіх, хто щирим серцем шукає Тебе.

2С Пам’ятай також про тих…

60. Рідні та близькі нововисвяченого єпископа можуть прийняти Причастя у двох видах.

 

Обряд закінчення

61. Після закінчення молитви після Причастя співається гімн Te Deum laudamus (стор. 232) або інший, що його заміщає, згідно з місцевим звичаєм. У цей час нововисвячений єпископ одягає митру, отримує пасторал і в супроводі двох єпископів, які брали участь у Рукоположенні, йде через храм і всіх благословляє.

62. Після закінчення гімну нововисвячений єпископ може коротко промовити до люду від вівтаря, або від престолу, якщо єпископ знаходиться вже у власному кафедральному соборі.

63. Після цього єпископ, який головував у Євхаристійній Літургії, уділяє благословення. Замість звичайного благословення можна використати нижчеподану форму урочистого благословення. Диякон може закликати:

Схиліть голови для благословення.

або виразити це іншими словами.

Якщо благословитиме щойно рукоположений єпископ, він сам, простягнувши руки над вірними, мовить це благословення, попереджене трьома благальними закликами:

Боже, Ти втішаєш свій народ, прощаючи йому гріхи

і володарюєш ним у любові,

дай Духа мудрості тим, кому Ти дав владу керування,

щоб зростання пастви у святості

стало вічною радістю пастирів.

Всі: Амінь.

Ти, котрий могутністю своєї величі

визначаєш число наших днів і міру часу,

зглянься милостиво над служінням нашого смирення

і дай часам нашим досконалу повноту свого миру.

Всі: Амінь.

Заради Твоєї благодаті

благоволи наділити також мене своїми дарами

і доверши своє діло, угодне Тобі,

в тому, кого Ти підніс до єпископської гідності.

Керуй серцем народу і наставників,

щоб не бракувало пастирям послуху пастви,

а пастві – дбайливої опіки пастирів.

Всі: Амінь.

Потім благословляє всіх зібраних:

Вас всіх, тут присутніх,

нехай благословить Бог Всемогутній,

Отець, і Син, і Святий X Дух.

Всі: Амінь.

Якщо благословитиме головний служитель свячень, тоді він, простягнувши руки над щойно рукоположеним єпископом, мовить:

Нехай Господь благословить тебе і стереже,

Він бо зволив установити тебе

пастирем над своїм народом;

нехай Він обдарує тебе блаженством

у цьому часі та у вічності.

Всі: Амінь.

Господь схотів своєю міццю зібрати пастирів

і народ в одну паству;

нехай під Його проводом і твоїм керівництвом

вона безпечно йде шляхами сьогодення.

Всі: Амінь.

Нехай вірні, навчені божественним вченням,

люблячи ворогів та вірно слухаючи тебе у твоєму служінні,

вже тепер радіють миром і спокоєм,

а у вічності нехай разом із тобою

візьмуть участь у небесній славі.

Всі: Амінь.

Потім благословляє всіх зібраних:

Вас всіх, тут присутніх,

нехай благословить Бог Всемогутній,

Отець, і Син, і Святий X Дух.

Всі: Амінь.

64. Після благословення диякон відсилає люд, і всі служителі у звичному порядку йдуть процесією в сакристію.

 

Обряд рукоположення багатьох єпископів

65. Все, про що йдеться у Вступі, пп. 15-27, стосується також Обряду Рукоположення багатьох єпископів.

Тут подаються такі вказівки:

а) кожному електу асистують по двоє пресвітерів;

б) вельми доцільним було би всім єпископам, які уділяють свячень, та всім пресвітерам, які асистують електам, співслужити у Месі разом із головним служителем свячень. Якщо хіротонія відбувається у власному храмі одного з електів, тоді також повинні співслужити деякі з його пресвітерів;

в) якщо Рукоположення звершу­ється у межах власної дієцезії одного з елек­тів, єпископ – головний служитель свячень може запросити новови­свяченого єпи­скопа головувати у співслужінні в Євхаристійній Літургії. В іншому разі головує співслужінню сам головний служитель свячень; нововисвячені же єпископи за­ймають перші місця серед інших співслужителів;

г) окрім того, що необхідне для звершення Меси під головуванням єпископа, слід приготувати:

– книгу Обрядів Рукоположення;

– тексти Молитви Висвячення для єпископів, які уділятимуть свячень;

– полотняний греміал;

– святе миро;

– все, що необхідне для вмивання рук;

– перстень, пасторал, митру для кожного електа і, якщо це необхідне, паллій. Ці інсигнії, за винятком паллія, не вимагають попереднього благословення, ос­кільки вручаються під час самого обряду Рукоположення.

д) сидіння встановлюються у спосіб, вказаний у п. 29.

66. Єпископ – головний служитель свячень, а також єпископи і пресвітери-співслужителі одягають літургійні шати, обов’язкові для звершення Меси.

Єпископ – головний служитель свячень, може під орнат одягнути далматику.

Електи одягають усі священицькі шати, а також нагрудний хрест і далматику.

Єпископи, які уділяють свячень, але не співслужать, одягають альбу, нагрудний хрест, єпітрахиль, а також, залежно від обставин, плювіал і митру. Пресвітери, які асистують обраному, якщо не співслужать, одягають плювіал поверх альби.

Колір шат має відповідати звершуваній Месі; може бути також білим. Можна використати святкові або більш достойні шати.

 

Вступні обряди і Літургія Слова

67. Згідно з визначеним порядком відбувається процесія, яка звичайним чином прямує через храм до вівтаря. За дияконом, який несе книгу Євангелія, що використовуватиметься під час Меси та Рукоположення, та іншими дияконами (якщо такі присутні), йдуть пресвітери-співслужителі, потім електи серед асистуючих їм пресвітерів, далі – єпископи, які уділяють свячень і, наприкінці, єпи­скоп – головний служитель свячень, якого супроводжують, залишаючись трохи позаду від нього, двоє дияконів, які йому асистують. Підійшовши до вівтаря й належно його вшанувавши, всі йдуть до своїх визначених місць.

У цей час співається Антифон на вхід із власним псалмом або інша відповідна пісня.

68. Вступні обряди та Літургія Слова звершуються звичайним способом, аж до читання Євангелія включно.

69. Якщо один із єпископів приймає свячення у власному кафедральному соборі, то після привітання люду один із дияконів або пресвітерів-співслужителів представляє Послання Апостольського Престолу Колегії консультантів у присутності канцлера курії, який повинен це задокументувати; потім з амвону читає документ, а всі, вислухавши, наприкінці голосно мовлять: Богу подяка або іншу відповідну акламацію.

У новоутворених дієцезіях Послання Апостольського Престолу читається в ка­федральному соборі в присутності духовенства і люду, а найстарший з присутніх пресвітерів це задокументовує.

70. Після читання Євангелія диякон з пошаною кладе книгу Євангелія знову на вівтар, де во­на залишається аж до моменту покладення її на голову кожного висвячуваного єпископа.

 

Рукоположення

71. Потім розпочинається обряд Рукоположення єпископів. Усі встають. Можна заспівати гімн Veni, creator Spiritus (стор. 230) або інший гімн, відповідний йому згідно з міс­цевими звичаями.

72. Єпископ – головний служитель свячень, та інші єпископи, які уділятимуть свячень, якщо це потрібне, підходять до приготовлених для Рукоположення місць.

Представлення електів

73. Пресвітери-асистенти підводять кожного електа до єпископа – головного служителя свячень, якому елект віддає честь.

74. Один із пресвітерів-асистентів звертається до єпископа – головного служителя свячень такими словами:

Преосвященний Владико, Церква Н. просить тебе висвятити пре­світе­ра Н. для служіння єпископського стану.

Якщо висвячується єпископ, котрий не служитиме в дієцезії, у якій відбуваються свячення:

Преосвященний Владико, Свята Мати – Католицька Церква просить тебе висвятити пресвітера Н. для служіння єпископ­ського стану.

Це говориться окремо до кожного з електів. Наприкінці єпископ – головний служитель свячень, запитує:

Чи ви маєте номінацію Апостольського Престолу?

Один із пресвітерів відповідає:

Маємо.

Єпископ, головний служитель свячень:

Прочитайте.

Всі сідають, і читається документ. Після завершення читання всі кажуть:

Богу подяка.

або в інший спосіб, передбачений у п. 11 Загального вступу, виражають своє під­твердження обрання.

Гомілія

75. Всі сідають, а єпископ – головний служитель свячень проголошує гомілію, яку розпочинає виходячи з текстів, прочитаних під час Літургії Слова, і повчаючи духовенство, народ та електів про служіння єпископа. Про це служіння він може говорити цими або подібними словами, відповідно пристосовуючи тексти у випадку, якщо єпископи не служитимуть у цій дієцезії:

Улюблені брати і сестри, старанно розважмо, до якого ж великого служіння у Церкві будуть установлені наші брати. Господь наш, Ісус Христос, посланий Отцем у світ, щоб відкупити людство, сам вислав у світ Дванадцятьох Апостолів, щоб вони, наповнені силою Святого Духа, звіщали Євангеліє і, збираючи всі народи до єдиної отари, освячували їх і ними керували. Щоби це священнослужіння тривало аж до кінця світу, Апостоли обрали собі помічників, яким через покладення рук передали отриманий від Христа дар Святого Духа, уділяючи їм повноти свячень. Таким чином з покоління в покоління передавалася первісна традиція завдяки безперервному правонаступництву єпископів, а діло Спасителя триває і розвивається аж по наші дні.

В єпископі, оточеному своїми пресвітерами, є серед вас присутній сам наш Господь, Ісус Христос, який став Священиком повіки. Через єпископське служіння сам Христос безустанно звіщає Євангеліє і уділяє віруючим таїнства віри. Завдяки бать­ківській послузі єпископа сам Господь приєднує до свого Тіла нові члени. Через мудрість і розважливість єпископа сам Хрис­тос веде вас у земному паломництві до вічного блаженства.

Отже, з радістю і вдячністю прийміть наших братів, котрих ми, єпископи, через Рукоположення долучаємо до нашої колегії. Шануйте їх як Христових слуг і управителів Божих тайн, яким ввірено свідчення Євангелія істини та служіння Духа і праведності. Пам’ятайте слова Христа, який сказав Апостолам: «Хто вас слухає, Мене слухає; а хто гордує вами – Мною гордує. Хто ж Мною гордує, гордує Тим, хто послав Мене».

Ви ж, дорогі брати, обрані Господом, пам’ятайте, що ви були взяті з-посеред людей і для людей установлюєтесь у справах Божих. Єпископство означає обов’язок, а не почесть, і єпископ має передусім допомагати, а не панувати, адже, за Хтистовою настановою, той, хто більший, має бути як менший, і головуючий має бути як слуга. Проповідуйте за сприятливих і несприятливих обставин, напоумлюйте з усією освіченістю, терпеливістю і вченням. Молитвами і жертвоприношеннями за вві­рений вам народ намагайтеся виблагати щедру багатолику благодать, яка плине з пов­ноти Христової святості.

Будьте вірними служителями, управителями і хранителями Христових таїнств у довіреній вам Церкві. Оскільки Небесний Отець обрав вас до керування Його родиною, пам’ятайте про Доброго Пастиря, ко­трий знає своїх овець і котрого знають вівці. Не завагався Він покласти життя за своїх овець.

Батьківською і братерською любов’ю оточуйте всіх тих, кого довірив вам Бог, особливо пресвітерів і дияконів, ваших спів­працівників у Христовій службі, а також убогих, слабких, паломників і прибулих. Заохочуйте вірних, щоб співпрацювали з вами в апостольському служінні, і не ухиляйтеся від того, щоб охоче їх слухати. Неустанною турботою оточуйте також тих, хто ще не належить до єдиної Христової отари, оскільки вони також ввірені вам Господом. Ніколи не забувайте, що ви належите до єпископ­ської колегії у вселенській Церкві, яка з’єднана узами любові, і не переставайте клопотатися про всі Церкви, а особливо поспішати на допомогу тим Церквам, які знаходяться у потребі.

Отож пильнуйте всю паству, над якою Святий Дух уста­новить вас єпископами, щоби ви керували Божою Церквою в Ім’я Отця, образ котрого представляєте у Церкві; і в Ім’я Його Сина, Ісуса Христа, котрого священнослужіння Вчителя, Священика і Пастиря виконуватимете; і в Ім’я Святого Духа, котрий животворить Церкву Христа і своєю силою укріп­лює нашу слабкість.

Обітниця електів

76. Після гомілії встають лише електи і підходять до єпископа – головного служителя свячень, який запитує їх такими словами:

Стародавня настанова святих Отців наказує, щоби майбут­нього єпи­скопа перед людом запитати, чи зберігатиме він віру і виконуватиме священнослужіння.

Тож запитую вас: чи хочете, найулюбленіші брати, з благодаттю Святого Духа виконувати аж до смерті довірене нам Апостолами священнослужіння, яке ви отримаєте через наше Рукоположення?

Електи разом відповідають: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочете вірно і невпинно проповідувати Євангеліє?

Електи: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочете берегти чистим і непорушним скарб віри, який згідно з традицією від часів Апостолів завжди і всюди зберігається у Церкві?

Електи: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочете будувати Тіло Христа – Його Церкву, і перебувати в її єдності разом з єпископським станом і під владою Наступника святого апостола Петра?

Електи: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочете вірно дотримуватися послуху Наступникові святого апо­стола Петра?

Електи: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочете разом із нашими співпрацівниками, пресвітерами і дияконами, піклуватись як люблячі отці про святий Божий народ і скеровувати його на шлях спасіння?

Електи: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочете з огляду на Ім’я Господа бути доступними для убогих, подорожніх та для всіх потребуючих?

Електи: Хочу.

Єпископ – головний служитель свячень:

Чи хочете як добрі пастирі шукати заблукалих овець і долучати їх до Господньої отари?

Електи: Хочу.

Єпископ, головний служитель свячень:

Чи хочете неустанно молити Всемогутнього Бога за святий люд і бездоганно виконувати священнослужіння верховного священства?

Електи: Хочу, з Божою допомогою.

Єпископ, головний служитель свячень, завершує:

Нехай сам Бог довершить це благе діло, яке Він почав у вас.

Літанія

77. Єпископи знімають митри. Всі встають. Головний служитель свячень, стоячи зі складеними руками, звернений до люду, закликає до молитви:

Молімося, найулюбленіші,

щоб у цих обраних для блага Церкви

милість Всемогутнього Бога

примножила багатство своєї благодаті.

78. Електи лягають долілиць на підлогу, і тоді співається літанія. Всі відповідають. Якщо цей день припадає на неділю або Великодній період, всі стоять; натомість в усі інші дні всі стають навколішки. У такому разі диякон закликає:

До закликів літанії можна додати кілька імен місцевих Святих: покровителів, засновників і покровителів храму, покровителів електів, а також інші заклики, які більш відповідають конкретним обставинам.

Якщо літанія співається латинською мовою (стор. 237), можна співати лише імена Святих, пропускаючи те, що в дужках.

Кантори розпочинають літанію:

Господи, помилуй. Господи, помилуй.

Христе, помилуй. Христе, помилуй.

Господи, помилуй. Господи, помилуй.

Свята Маріє, Мати Божа, молись за нас.

Святий Михаїле, молись за нас.

Святі Ангели Божі, моліться за нас.

Святий Йоане Хрестителю, молись за нас.

Святий Йосифе, молись за нас.

Святий Петре, молись за нас.

Святий Павле, молись за нас.

Святий Андрію, молись за нас.

Святий Якове, молись за нас.

Святий Йоане, молись за нас.

Святий Томо, молись за нас.

Святий Якове, молись за нас.

Святий Филипе, молись за нас.

Святий Вартоломею, молись за нас.

Святий Матею, молись за нас.

Святий Симоне, молись за нас.

Святий Тадею, молись за нас.

Святий Матію, молись за нас.

Свята Маріє Магдалино, молись за нас.

Святий Стефане, молись за нас.

Святий Ігнатію Антіохійський, молись за нас.

Святий Лаврентію, молись за нас.

Святі Перпетує й Феліцито, моліться за нас.

Свята Агнесо, молись за нас.

Святий Григорію, молись за нас.

Святий Августине, молись за нас.

Святий Атанасію, молись за нас.

Святий Василію, молись за нас.

Святий Мартине, молись за нас.

Святий Бенедикте, молись за нас.

Святі Франциску і Домініку, моліться за нас.

Святий Франциску Ксаверію, молись за нас.

Святий Йоане Маріє Віаннею, молись за нас.

Свята Катерино Сієнська, молись за нас.

Свята Терезо від Ісуса, молись за нас.

Всі Святі Божі, моліться за нас.

Будь нам милостивий, спаси нас, Господи.

Від усякого зла спаси нас, Господи.

Від кожного гріха спаси нас, Господи.

Від вічної смерті спаси нас, Господи.

Твоїм втіленням спаси нас, Господи.

Твоєю смертю та воскресінням спаси нас, Господи.

Зісланням Святого Духа спаси нас, Господи.

Ми, грішні, Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи Твоєю святою Церквою керувати та її оберігати,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи Святійшого Отця та всі церковні чини у вірі святій зберігати, Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи цих обраних благословити,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи цих обраних благословити і освятити,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи цих обраних благословити,

освятити й консекрувати,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи дати мир та злагоду всім людям,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи всім потерпаючим від переслідувань

явити велике Твоє милосердя,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Благоволи нас у Твоєму святому служінні зберегти і зміцнити,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Ісусе, Сину Бога живого,

Тебе просимо, вислухай нас, Господи.

Почуй нас, Христе. Почуй нас, Христе.

Вислухай нас, Христе. Вислухай нас, Христе.

79. Коли спів літанії закінчиться, єпископ, головний служитель свячень, вставши і розпростерши руки, мовить:

Вислухай, Господи, наші благання,

і, нахиливши над цими Твоїми слугами

ріг священицької благодаті,

пролий на них силу Твого благословення.

Через Христа, Господа нашого.

Всі: Амінь.

Диякон, якщо всі стояли навколішки, закликає:

Встаньте.

і всі підводяться.

Рукоположення і Молитва Висвячення

80. Електи встають, підходять до єпископа, головного служителя свячень, який у митрі стоїть перед престолом, і стають перед ним навколішки.

81. Єпископ кладе долоні на голову кожного електа, нічого не кажучи.

Після нього, підходячи по черзі, кладуть руки на голову кожного електа всі інші єпископи, також нічого не кажучи.

Після покладення рук єпископи залишаються навколо головного служителя свячень аж до закінчення Молитви Висвячення, але розташовуються так, щоб вірні могли добре бачити все, що відбувається.

82. Головний служитель свячень бере від диякона книгу Євангелія, розгортає її і кладе на голову кожного електа. Двоє дияконів, стоячи обабіч кожного електа, тримають над його головою книгу Євангелія аж до кінця Молитви Висвячення.

83. У той час, коли електи стоять навколішки перед головним служителем свячень, він, стоячи без митри в оточенні інших єпископів також без митр, каже з розпростертими руками Молитву Висвячення:

Наступну частину Молитви мовлять всі єпископи, які уділяють свячень, але мовлять тихіше, щоби голос головного служителя було виразно чути:

Продовжує сам єпископ, головний служитель свячень:

Боже і Отче Господа нашого Ісуса Христа,

Отче милостей і Боже усякої розради,

що мешкаєш у висотах і споглядаєш на низини,

що знаєш усе перед тим, як постане;

Ти через слово своєї благодаті

дарував настанови у Твоїй Церкві,

Ти від початку визначив рід праведних від Авраама,

Ти встановив правителів і священиків,

і не залишив Твою святиню без служіння;

Тобі від початку світу сподобалось

бути прославленим у тих, кого Ти обрав.

Наступну частину Молитви мовлять всі єпископи, які уділяють свячення, але притишеним голосом, щоб голос головного служителя був виразно чутий:

І нині пролий на цих обраних

ту міць, яка від Тебе ісходить,

Духа, який головує і керує,

котрого Ти дав своєму возлюбленому Синові Ісусу Христу,

котрого Він дарував святим Апостолам,

які в різних місцях установили Церкву

як Твою святиню,

для безустанного поклоніння і слави Твого Імені.

Далі мовить сам єпископ, головний служитель свячень:

Дай, Отче, знавче сердець,

цим Твоїм слугам,

котрих Ти обрав для Єпископства,

аби пасли Твою святу отару

і бездоганно здійснювали Тобі верховне священство,

служачи Тобі вдень і вночі,

щоби вони постійно привертали ласкаве Твоє обличчя

і жертвували дари Твоєї святої Церкви;

дай, щоби міццю Духа верховного священства

вони мали владу відпущення гріхів згідно з Твоїм наказом;

щоб вони розділяли дари згідно з Твоїм повелінням

і розв’язували усілякі узи

відповідно до влади, яку Ти дав Апостолам;

нехай вони подобаються Тобі в лагідності та чистоті серця,

приносячи Тобі благий аромат,

через Твого Сина Ісуса Христа,

через котрого Тобі слава, і сила, і честь,

зі Святим Духом у святій Церкві

і нині, і на віки вічні.

Всі: Амінь.

84. Після завершення Молитви Висвячення диякони забирають книги Євангелія, які тримали над головою кожного висвячуваного; один із дияконів тримає книги Євангелія аж до моменту вручення їх висвяченим. Усі сідають. Єпископ – головний служитель свячень і єпископи, які уділяли Рукоположення, одягають митри.

Помазання голови і вручення книги Євангелія та інсигніїв

Помазання голови

85. Головний служитель свячень кладе на коліна полотняний греміал, бере від диякона начиння зі святим миром і помазує голову кожного з нововисвячених єпископів, які стоять перед ним навколішки, кажучи:

Нехай Бог, котрий учинив тебе

учасником верховного священства Христа,

оросить тебе єлеєм містичного помазання

і духовним благословенням

вчинить плодотворним твоє служіння.

Потім головний служитель свячень омиває руки.

Вручення книги Євангелія

86. Головний служитель свячень бере від диякона книгу Євангелія, вручає її кожному нововисвяченому єпископу, кажучи:

Прийми Євангеліє і проповідуй Боже Слово

з усякою терпеливістю та освіченістю.

Після цього диякон забирає книгу Євангелія і кладе її на своє місце.

Вручення персня

87. Головний служитель свячень вдягає перстень на безіменний палець правої руки кожного нововисвяченого єпископа, кажучи:

Прийми перстень – знак вірності,

та, оздоблений непорушною вірою,

бездоганно оберігай Божу Обручницю – Святу Церкву.

Вручення паллія

88. Якщо вручається паллій, головний служитель свячень бере його від диякона і вдягає на плечі нововисвяченого єпископа, кажучи:

Прийми паллій, взятий з конфесіону святого Петра,

який від імені Римського Понтифіка, Папи Н.,

ми вручаємо тобі на знак митрополичої влади,

щоб ти його носив у межах твого церковного округу.

Нехай він буде для тебе знаком єдності

і єднання узами любові,

свідченням сопричастя зі Святим Престолом

та закликом до мужності.

Вручення митри

89. Потім головний служитель свячень одягає митру кожному нововисвяченому єпископу, кажучи:

Прийми митру і нехай ясніє в тобі велич святості,

щоб, коли з’явиться Верховний Пастир,

ти удостоївся одержати нев’янучий вінець слави.

Вручення пасторалу

90. І наприкінці головний служитель вручає пасторал нововисвяченому єпископу, кажучи:

Прийми пасторал – знак пастирського священнослужіння,

і доглядай усю паству,

над якою Святий Дух тебе поставив єпископом,

щоб керувати Божою Церквою.

91. Всі встають. Якщо хіротонія відбувалася у власному храмі одного з висвячених, головний служитель свячень запрошує його сісти на престолі, сам же головний служитель свячень займає місце праворуч висвяченого. Інших же єпископів, які були висвячені поза власним храмом, головний служитель свячень запрошує зайняти перші місця серед єпископів, які уділяли свячень.

Якщо хіротонія не відбувалася у кафедральному соборі, єпископ – головний служитель у супроводі єпископів, котрі уділяли свячень, веде висвяченого у власному храмі до престолу, а інших до приготовлених їм місць.

92. Нововисвячені єпископи віддають пасторали, встають і приймають поцілунок миру від головного служителя свячень і від усіх єпископів.

93. В цей час, аж до кінця цього обряду, можна співати такий антифон (співаний текст, стор. 240):

Ідучи по світі, (В. П. Алілуя,)

навчайте всі народи. (В. П. Алілуя.)

із псалмом 96: Заспівайте Господу нову пісню, див. п. 57, або інший відповідний спів із антифоном, особливо тоді, коли Псалом 96 був використаний як респонсорійний псалом під час Літургії Слова.

94. Меса продовжується як звичайно. Символ віри мовиться згідно з приписами; Вселенська молитва пропускається.

 

Євхаристійна Літургія

95. У Євхаристійних Молитвах щойно рукоположені єпископи згадуються таким чином:

а) У 1 Євхаристійній Молитві частина Боже, прийми власна. Якщо її мовить один із щойно рукоположених єпископів:

Боже, прийми милостиво цю жертву служіння нашого

і всієї Твоєї родини.

Складаємо її також за за мене, Твого недостойного слугу,

а також за цих Твоїх слуг Н. і Н.,

котрих Ти благоволив возвести в єпископський стан.

Просимо Тебе, Господи:

збережи милостиво в нас свої дари,

щоб священнослужіння, якого ми удостоїлися,

зарясніло божественними плодами.

(Через Христа, Господа нашого. Амінь.)

Інший єпископ мовить:

Боже, прийми милостиво цю жертву служіння нашого

і всієї Твоєї родини.

Складаємо її також за цих Твоїх слуг Н. і Н., 

котрих Ти благоволив возвести у єпископський стан.

Просимо Тебе, Господи:

збережи милостиво в них свої дари,

щоб священнослужіння, якого вони удостоїлися,

зарясніло божественними плодами.

(Через Христа, Господа нашого. Амінь.)

б) У 2 Євхаристійній Молитві після слів Тіла і Крові Христа один із щойно рукоположених єпископів мовить:

1С Пам’ятай, Боже, про Твою Церкву,

розпорошену по всій землі.

Вдосконалюй її в любові разом з нашим Папою Н.,

(з нашим єпископом Н.), і слугами Твоїми Н. і Н.,

яких Ти схотів сьогодні встановити пастирями Церкви,

та з усім духовенством.

2С Пам’ятай також про наших померлих…

в) У 3 Євхаристійній Молитві після слів принесла мир і спасіння усьому світові один із щойно рукоположених єпископів мовить:

Зміцни у вірі та любові Твою Церкву, 

подорожуючу по землі,

разом з Твоїм слугою, нашим Папою Н.,

(з нашим єпископом Н.),

зі мною, Твоїм недостойним слугою,

а також із Твоїми слугами Н. і Н.,

установленими сьогодні пастирями Церкви,

з єпископським станом, з усім духовенством

та з усім народом Твого володіння.

Вислухай милостиво молитви…

г) Якщо не було використано власну префацію, можна використати 4 Євхарис­тійну Молитву з власною заступницькою молитвою. Після слів живою жертвою для возвеличення Твоєї слави один із щойно рукоположених єпископів мовить:

1С Пам’ятай, Боже, про всіх,

за кого ми приносимо цю жертву:

передусім про Твого слугу, нашого Папу Н.,

(про нашого єпископа Н.),

про мене, недостойного слугу,

а також про цих Твоїх слуг Н. і Н.,

котрих Ти сьогодні благоволив вибрати

для служіння Твоєму народові,

про весь єпископський стан, і про все духовенство,

про тих, які складають жертву і які тут присутні,

про весь Твій народ

та всіх, хто щирим серцем шукає Тебе.

2С Пам’ятай також про тих…

96. Рідні та близькі нововисвячених єпископів можуть причаститися у двох видах.

 

Обряд закінчення

97. Після закінчення молитви після Причастя співається гімн Te Deum laudamus (стор. 232) або інший, що його заміщає, згідно з місцевим звичаєм. У цей час нововисвячені єпископи одягають митри, отримують пасторали і в супроводі єписко­пів, які брали участь у Рукоположенні, йдуть через храм і всіх благословляють.

98. Після закінчення гімну нововисвячені єпископи у митрах та з пасторалами стають біля вівтаря. Перед благословенням один з них, якщо знаходиться у власному кафедральному соборі, може коротко промовити до люду від престолу.

99. Після цього єпископ, який головував у Євхаристійній Літургії, уділяє благословення. Замість звичайного благословення можна використати нижчеподану форму урочистого благословення. Диякон може закликати:

Схиліть голови для благословення.

або виразити це іншими словами.

Якщо благословлятиме один із щойно рукоположених єпи­скопів, він сам, простягнувши руки над вірними, мовить це благословення, попереджене трьома за­кликами:

Боже, Ти втішаєш свій народ, прощаючи йому гріхи

і володарюєш ним у любові,

дай Духа мудрості тим, кому Ти дав владу керування,

щоб зростання пастви у святості

стало вічною радістю пастирів.

Всі: Амінь.

Ти, котрий могутністю своєї величі

визначаєш число наших днів і міру часу,

зглянься милостиво над служінням нашого смирення

і дай нашим часам досконалу повноту свого миру.

Всі: Амінь.

Заради Твоєї благодаті

благоволи також і нас наділити своїми дарами

і доверши своє діло, угодне Тобі,

в тих, кого Ти підніс до єпископської гідності.

Керуй серцем народу і наставників,

щоб не бракувало пастирям послуху пастви,

а пастві – дбайливої опіки пастирів.

Всі: Амінь.

Потім благословляє всіх зібраних:

Вас всіх, тут присутніх,

нехай благословить Бог Всемогутній,

Отець, і Син, і Святий X Дух.

Всі: Амінь.

Якщо благословлятиме єпископ – головний служитель свячень, тоді він мовить нижченаведене благословення, простягнувши руки над щойно рукоположеними єпископами:

Нехай Господь благословить вас і стереже,

Він бо зволив установити вас

пастирями над своїм народом;

нехай Він обдарує вас блаженством

у цьому часі та у вічності.

Всі: Амінь.

Господь схотів своєю міццю

зібрати пастирів і народ в одну паству;

нехай під Його проводом і вашим керівництвом

вона безпечно йде шляхами сьогодення.

Всі: Амінь.

Нехай вірні, навчені божественним вченням,

люблячи ворогів та вірно слухаючи вас у вашому служінні,

вже тепер радіють миром і спокоєм,

а у вічності нехай разом із вами

візьмуть участь у небесній славі.

Всі: Амінь.

Потім благословляє всіх зібраних:

Вас всіх, тут присутніх,

нехай благословить Бог Всемогутній,

Отець, і Син, і Святий X Дух.

Всі: Амінь.

100. Після благословення диякон відсилає люд, і всі служителі у звичайному порядку йдуть процесією в сакристію.

 

   

Підкомісія у справах літургійної музики            

   
© Комісія у справах Літургії при Конференції римсько-католицьких єпископів України, 2015 р.