Розділ VII. Біблійні читання для використання в різних обрядах для хворих
152. Нижченаведені читання можна використовувати у святій Месі за хворих, під час відвідування хворих, під час Єлеопомазання і в молитві за хворих за їхньою участі або без неї. Вибір треба зробити відповідно до пастирських потреб, беручи до уваги фізичний і духовий стан хворих, для яких призначені ці читання. Читання, які більше пристосовані до ситуації вмираючих, зазначені особливим чином.
ЧИТАННЯ ЗІ СТАРОГО ЗАВІТУ
153. 1 Цар 19, 1-8
Ілля, змучений дорогою, був зміцнений Господом.
Читання з Першої Книги Царів.
І сталось у ті дні: Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мечем. І послала Єзавель посланця до Іллі, говорячи: “Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу завтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!”
І побачив він це, і встав та й пішов, боячись за душу свою. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і зоставив там свого хлопця. А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерті, і сказав: “Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!…” І поклався він, і заснув під одним ялівцем.
Аж ось Ангел діткнувся його та й сказав йому: “Устань та попоїж!” І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води. І він їв та пив, і знову поклався. І вернувся Ангел Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: “Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою.” І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив.
Слово Боже.
154. Іов 3, 1-3. 11-17. 20-23
Навіщо нещасному було дано світло?
Читання з Книги Іова.
І сталось у ті дні: відкрив Іов уста свої та й прокляв був свій день народження. І Іов заговорив та й сказав: “Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: «Зачавсь чоловік!» Чому я не згинув в утробі? Як вийшов із нутра, то чому я не вмер? Чого прийняли ті коліна мене? І навіщо ті перса, які я був ссав?
Бо тепер я лежав би спокійно, я спав би, та був би мені відпочинок з царями та з земними радниками, що гробниці будують собі, або із князями, що золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!…
Або чом я не ставсь недоноском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?
Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі. І навіщо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим, що вичікують смерті й немає її, що її відкопали б, як скарби заховані, тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшли гроба, мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив перед ним?”
Слово Боже.
155. Іов 7, 1-4. 6-11
Пам’ятай, що вітром є моє життя.
Читання з Книги Іова.
І сталось у ті дні: промовив Іов, кажучи: “Чи ж то життя людини на землі не служба? Чи ж не як дні поденщика, дні його? Неначе раб, що прагне холодку, немов поденник, що жде заплати, так місяці омани випали мені на долю, і припали мені ночі болю.
Коли лягаю, то кажу: «Коли той день настане?» Коли встаю: «Коли вже вечір?» І насичуюсь турботами до смерку. Дні мої линуть швидше, ніж човник, і безнадійно пропадають.
Згадай же, що життя моє – лиш подув. Очі мої вже не зазнають більше щастя. Око, що бачило мене, вже більше не побачить, очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.
Розвіюється хмара і минає, отак хто сходить до шеолу, вже звідтіль не вийде. Не повернеться вже більше до себе в хату, і місце, де він був, його вже не пізнає. Тим то не буду стримувати уст моїх і говоритиму в печалі мого духу, я скаржитимусь у горі душі моєї.”
Слово Боже.
156. Іов 7, 12-21
Ким є людина, що Ти возвеличив її?
Читання з Книги Іова.
І сталось у ті дні: промовив Іов, кажучи: “Чи ж то я море чи морська потвора, що Ти проти мене ставиш сторожу?
Коли гадаю: «втішить мене моя постіль, ложе моє допоможе перенести мою скаргу», тоді жахаєш мене снами, і примарами мене лякаєш.
І я волів би задушитись, смерть мені ліпша від страждання. Я сохну, я не буду жити завжди! Облиш мене, бо дні мої – лише подув!
І що той чоловік, щоб його цінувати, звертати на нього твою увагу, навідуватись до нього щоранку, і випробувати його щохвилі? Коли Ти перестанеш за мною назирати, даси мені спокійно слину проковтнути?
Та коли я і згрішив, що Тобі заподіяв, Тобі, що наглядаєш за людиною? Чому ж мене ціллю собі поставив, так що зробивсь я тягарем для себе? Чому гріха мені не відпускаєш? Чому мені переступу не даруєш? Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.”
Слово Боже.
157. (для помираючих) Іов 19, 23-27а
Знаю – мій Відкупитель живе.
Читання з Книги Іова.
І сталось у ті дні: промовив Іов, кажучи: “О, якби мої слова були записані, якби вони були вириті на міді! Різцем залізним і олов’яним видовбані у скелі повіки!
Я знаю – Захисник мій живе, і останнім Він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану; і в моїм тілі побачу Бога. Я сам Його уздрю, очі мої побачать.”
Слово Боже.
158. Муд 9, 9-11. 13-18
Хто знав би Твою думку, якщо б Ти не дав Мудрості?
Читання з Книги Мудрості.
З Тобою Мудрість Твоя, Господи милосердя, яка Твої діла знає, яка була приявна, коли ти творив світ, яка відає, що Твоїм очам приємне і що за Твоїми заповідями праведне.
Зішли її з Твого святого неба, пошли її від Твого престолу слави, щоб була при мені й трудилась, щоб я пізнав, що Тобі любе. Яка ж бо людина може пізнати волю Божу? Або хто може збагнути, чого Господь хоче? Бож міркування смертних нужденні, непевні задуми наші; бо тлінне тіло обтяжує душу, і земне шатро придавлює вельми клопітливий дух.
Ми ледве відгадуємо те, що на землі, з трудом знаходимо те, що в руках наших, – а хто дослідить те, що на небі? Волю ж Твою хто знав би, якщо б Ти не дав мудрості і не зіслав з висот Твого Святого Духа? Так випрямлено стежки тих, що живуть на землі, і так навчились люди того, що Тобі до вподоби, і мудрістю вони спаслися.
Слово Боже.
159. Іс 35, 1-10
Зміцніть зомлілі руки.
Читання з Книги пророка Ісаї.
У ті дні пустиня і суха земля нехай веселиться, нехай радіє степ і процвітає нарцизом!
Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує! Слава Ливану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого.
Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна! Скажіть тим, у кого серце полохливе: “Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас!”
Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки.
І вигоріла земля стане ставом, джерелами води – край спраглий. Барлоги, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету. І буде там дорога чиста; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий; вона лиш їм буде служити; навіть і недоумілі на ній не заблудять. Не буде більш там лева, та й звір ніякий хижий не ступить на неї; викуплені будуть там ходити. Визволені Господом повернуться нею і прийдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радості будуть з ними, а смуток і зітхання зникне.
Слово Боже.
160. Іс 52, 13 – 53, 12
Він ніс на собі наші болі.
Читання з Книги пророка Ісаї.
Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об’явилось? Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в Ньому ні виду, ні краси, – ми бачили Його, ні вигляду принадного не було в Ньому. Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми Його нізащо мали.
Та Він наші недуги взяв на себе, Він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що Його покарано, що Бог Його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на Ньому, і Його ранами ми вилікувались.
Та Господь захотів придавити Його стражданням. Якщо Він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука Його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї Він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга Мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі.
Слово Боже.
161. Іс 61, 1-3а
Дух Господній послав Мене потішити всіх засмучених.
Читання з Книги пророка Ісаї.
Дух Господа Бога на Мені, бо Господь Мене помазав, Він послав Мене, щоб принести благу вість убогим, лікувати скрушених серцем, проголосити невольникам свободу, ув’язненим відкрити очі, проголосити рік Господнього благовоління, день відплати нашого Бога, потішити всіх засмучених, звеселити засмучених Сіону, замість попелу дати їм вінець, єлей веселощів – замість жалобної одежі, хвалу замість пригніченого духу.
Слово Боже.
ЧИТАННЯ З НОВОГО ЗАВІТУ
162. Діян 3, 1-10
В ім’я Ісуса встань і ходи.
Читання з Діянь Апостолів.
І сталося у ті дні: Петро та Йоан ішли до храму на молитву на дев’яту годину. І був тут один чоловік, кривий від народження; його приносили і садовили щодня перед воротами храму, котрі називали Гарними, аби просив милостиню в тих, хто приходив до храму. Побачивши Петра і Йоана, які хотіли ввійти до храму, він почав просити милостиню. Поглянули на нього Петро з Йоаном і сказали: “Подивися на нас!” Він пильно дивився на них, сподіваючись щось від них одержати.
А Петро сказав: “Срібла й золота не маю, але що маю, те
й даю тобі: в ім’я Ісуса Христа Назарянина встань і ходи!” І, взявши його за праву руку, підвів його. Відразу ж зміцніли його стопи й суглоби. Підскочивши, він встав і почав ходити. Тож ввійшов з ними в храм, ходив і підскакував, хвалячи Бога. І весь народ побачив, як він ходив і вихваляв Бога. Коли ж дізналися, що це той, який сидів заради милостині біля Гарних воріт храму, переповнилися страхом і подивом від того, що з ним сталося.
Слово Боже.
163. Діян 3, 11-16
Віра, яку пробудив в ньому Бог, дала йому зцілення.
Читання з Діянь Апостолів.
І сталося у ті дні: коли зцілений кривий тримався Петра і Йоана, збігся до них весь здивований народ у притвор, який називається Соломоновим. Побачивши це, Петро звернувся до народу: “Мужі ізраїльські! Чого дивуєтеся з цього? Чому дивитеся на нас так, – наче ми своєю силою або побожністю зробили, щоб він ходив? Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, Бог наших батьків, прославив свого слугу Ісуса, якого ви видали й відреклися перед Пилатом, який присудив Його відпустити. Ви відреклися від Святого й Праведного, а випросили звільнити вам людину-вбивцю.
Володаря життя ви вбили, та Бог воскресив Його з мертвих, свідками чого є ми. І вірою в ім’я Його – Його ім’я оздоровило того, кого бачите й знаєте. Віра, яка від Нього, дала йому це зцілення перед усіма вами.”
Слово Боже.
164. Діян 4, 8-12
Немає іншого імені, яким належить нам спастися.
Читання з Діянь Апостолів.
І сталося у ті дні: Петро, сповнений Святим Духом, сказав їм: “Начальники народу і старші ізраїльські! Якщо нас нині допитують про добрий вчинок хворій людині, як вона одужала, то хай буде всім вам і всьому народові ізраїльському відомо: ім’ям Ісуса Христа, Назарянина, якого ви розіп’яли. Його Бог воскресив із мертвих; це Він зцілив того, хто стоїть перед вами. Він є камінь, знехтуваний вами, будівничими, – камінь, що став наріжним. І в нікому іншому немає спасіння, бо під небом немає іншого імені, даного людям, яким належить нам спастися!”
Слово Боже.
165. Діян 13, 32-39
Той, кого Бог воскресив, не побачив тління.
Читання з Діянь Апостолів.
У ті дні Павло промовив: “Ми благовістимо вам ту обітницю, яка була дана батькам; Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: «Ти – Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.» А що Він воскресив Його з мертвих, що вже більше не повернеться в тління, так сказав: Я дам вам справжні святощі Давида! Тому і в іншому місці говорить: «Ти не даси своєму Святому побачити тління.» А Давид, послуживши своєму родові, з Божої волі заснув і прилучився до своїх батьків, – і побачив тління. Але Той, кого Бог воскресив, – не побачив тління.
Тому нехай буде відомо вам, мужі-брати, що через Нього звіщається вам прощення гріхів і всього, від чого ви не могли оправдатися Законом Мойсея, – у цьому кожний, хто вірить, оправдується.”
Слово Боже.
166. Рим 8, 14-17
Якщо Ним страждаємо, з Ним і прославимося.
Читання з Послання святого апостола Павла до Римлян.
Брати, всі, яких веде Божий Дух, – сини Божі. Тому що ви не одержали духа рабства знову на страх, але одержали Духа синівства, яким кличемо: Авва, Отче! Сам Дух свідчить нашому духові, що ми – діти Божі. Якщо ж ми діти, то й спадкоємці, – спадкоємці Бога і співспадкоємці Христа, якщо тільки з Ним страждаємо, щоби з Ним і прославитися.
Слово Боже.
167. Рим 8, 18-27
Очікуючи викуплення нашого тіла.
Читання з Послання святого апостола Павла до Римлян.
Брати, я вважаю, що страждання теперішнього часу нічого не варті порівняно з майбутньою славою, яка має з’явитися нам. Усе творіння з надією очікує з’явлення Божих синів. Адже творіння підкорилося марноті не добровільно, а через того, хто його підкорив, з надією, що саме творіння буде визволене від рабства тління – для свободи слави дітей Божих. Бо знаємо, що все творіння разом стогне і страждає аж донині. Та не тільки воно, але й ми самі, маючи зачаток Духа, самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення та викуплення нашого тіла. Адже ми надією спаслися. Надія ж, яку бачимо, вже не є надією, бо хіба надіється хтось на те, що бачить? Коли ж надіємося на те, чого не бачимо, то з терпінням очікуємо його. Отак і Дух допомагає нам у наших немочах, адже не знаємо, за що і як маємо молитися, але сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями.
Слово Боже.
168. Рим 8, 31б-35. 37-39
Хто нас відлучить від любові Христа?
Читання з Послання святого апостола Павла до Римлян.
Брати, якщо Бог за нас, то хто проти нас? Той, хто свого Сина не пощадив, а видав Його за нас усіх, то хіба разом з Ним не подарує нам і всього? Хто буде звинувачувати Божих обранців? Бог – Той, хто оправдує! А хто судитиме? Ісус Христос, який помер і воскрес, який по правиці Бога, – Він і заступається за нас! Хто нас відлучить від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Але в цьому всьому перемагаємо – завдяки Тому, хто нас полюбив. Адже я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні будь-яке інше творіння не зможе нас відлучити від Божої любові, яка в Ісусі Христі, нашому Господі!
Слово Боже.
169. 1 Кор 1, 18-25
“Немічне” Боже є сильнішим від людського.
Читання з Першого Послання
святого апостола Павла до Корінтян.
Брати, слово про хрест є безумством для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це – Божа сила. Адже написано: “Знищу мудрість премудрих, а розум розумних відкину!” Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість цього світу Бог не обернув на безумство? Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій премудрості, то Бог забажав спасти тих, хто вірить, безумством проповіді. Бо юдеї вимагають чудес, а греки шукають мудрості.
Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв – це спокуса, а для греків – безумство. А саме для покликаних – і юдеїв, і греків – Христа, Божу силу й Божу премудрість. Адже “немудре” Боже є розумнішим від людського, і “немічне” Боже є сильнішим від людського.
Слово Боже.
170. 1 Кор 12, 12-22. 24б-27
Якщо страждає один член, з ним страждають усі члени.
Читання з Першого Послання
святого апостола Павла до Корінтян.
Брати, бо як тіло одне, але має багато членів, так і всі члени: хоч їх багато, становлять одне тіло, – так і Христос. Адже всі ми хрещені одним Духом в одне тіло: чи то юдеї, чи греки, чи раби, чи вільні, – всі одним Духом напоєні. Бо тіло складається не з одного члена, а з багатьох. Якщо скаже нога, що “я не рука і тому не належу до тіла”, то хіба через це вона не належить до тіла? І якщо вухо скаже, що “я не око і тому не належу до тіла”, то хіба через це воно не належить до тіла? Якщо все тіло є оком, то де слух? Якщо все є слухом, то де нюх? Тепер же Бог розмістив члени в тілі – кожного з них, як забажав. Якби всі були одним членом, то де тіло? Тепер же – членів багато, а тіло одне. Не може око сказати руці: “Ти мені не потрібна.” Або знову – голова ногам: “Ви мені не потрібні.” Але ті члени тіла, що вважаються слабшими, значно більше потрібні. Бог склав тіло так, що нижчому дав більшу пошану, щоб не було поділу в тілі, але щоби члени одні про одних дбали. І якщо страждає один член, з ним страждають усі члени; якщо в пошані один член, з ним радіють усі члени. Ви – тіло Христа, а окремо ви члени.
Слово Боже.
171. 1 Кор 15, 12-20
Коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
Читання з Першого Послання
святого апостола Павла до Корінтян.
Брати, коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих? Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша. Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають. Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще у гріхах ваших. Тоді й ті, які впокоїлися в Христі, загинули! Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей! Та тепер Христос встав з мертвих, – первісток з покійних.
Слово Боже.
172. 2 Кор 4, 16-18
Наша внутрішня людина оновлюється день-у-день.
Читання з Другого Послання
святого апостола Павла до Корінтян.
Брати, ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина зітліває, проте наша внутрішня людина оновлюється день-у-день. Адже наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу, оскільки ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме – тимчасове, а невидиме – вічне.
Слово Боже.
173. (для помираючих) 2 Кор 5, 1. 6-10
Маємо дім вічний на небесах.
Читання з Другого Послання
святого апостола Павла до Корінтян.
Брати, ми знаємо, що коли наш земний дім тіла буде зруйнований, то маємо будівлю від Бога: дім нерукотворний, вічний, на небесах. Отже, завжди маючи відвагу, знаємо, що коли живемо в тілі, перебуваємо далеко від Господа, адже ми живемо вірою, а не тим, що бачимо. Відвагу ж маємо та уподобання для того, щоб краще покинути тіло та перебувати з Господом. Тому ми і стараємося, – чи перебуваючи в тілі, чи покидаючи його, – бути любими Йому. Адже всі ми маємо з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло.
Слово Боже.
174. Гал 4, 12-19
Я в немочі тіла звіщав вам Євангеліє.
Читання з Другого Послання
святого апостола Павла до Корінтян.
Прошу вас, брати: будьте, як я, бо я такий же, як ви. Нічим ви мене не образили. Ви знаєте: хоч я в немочі тіла звіщав вам раніше Євангеліє, та ви моїм тілесним випробуванням не погордували, не відштовхнули мене, а прийняли мене як Божого ангела, як Ісуса Христа. Тож куди поділося ваше блаженство? Свідчу вам, що якби було можливим, то ви вирвали б свої очі й дали б мені. Невже я став вашим ворогом, тому що говорю вам правду? Не на добро виявляють вони ревність до вас, але хочуть вас відлучити, щоб ви про них уболівали. Адже добре завжди вболівати про добро, а не тільки тоді, коли я присутній у вас. Діти мої, я знову терплю нестерпні муки за вас, доки не відобразиться у вас Христос.
Слово Боже.
175. Флп 2, 25-30
Він захворів, але Бог помилував його.
Читання з Послання святого апостола Павла до Филип’ян.
Брати, я вважав за потрібне послати до вас Епафродита – мого брата, помічника і співвоїна, а вашого посланця і служителя в моїй потребі. Адже він побивався за всіма вами й був дуже стривожений, оскільки ви почули, що він захворів. Бо він захворів і був при смерті, але Бог помилував його, і не тільки його, а й мене, щоб я не мав смутку за смутком. Тому я швидко послав його, аби, побачивши його, ви знову зраділи, та щоб і я не страждав. Прийміть же його в Господі з повною радістю і шануйте таких, бо він за справу Христа був близько до смерті, наражаючи своє життя на небезпеку, аби доповнити недостаток вашого служіння для мене.
Слово Боже.
176. Кол 1, 22-29
Доповнюю недостатність Христових страждань у моєму тілі задля Його тіла.
Читання з Послання святого апостола Павла до Колосян.
Брати, нині Христос примирив вас смертю тіла своєї плоті, щоби зробити вас святими, непорочними й невинними перед собою, – якщо лише перебуваєте у вірі, тверді й непохитні, утверджені в надії Радісної Звістки, яку ви почули і яка була проповідувана між усім творінням, котре є під небом, і якої я, Павло, став служителем. Тепер я радію в моїх стражданнях за вас і доповнюю недостатність Христових страждань у моєму тілі задля Його тіла, яким є Церква.
Я став її служителем за Божим дорученням, яке було дане мені щодо вас, аби виконати Боже Слово, – таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер відкриту Його святим. Бог забажав показати їм, яке багатство слави є в цій таємниці між язичниками, – тобто Христос у вас, надія слави! Його ми проповідуємо, переконуючи кожну людину й навчаючи кожну людину з усією мудрістю, аби зробити кожну людину досконалою в Ісусі Христі. І для цього я відчайдушно працюю, борючись Його силою, яка могутньо діє в мені.
Слово Боже.
177. Євр 4, 14 -16; 5, 7-9
Маємо не такого Первосвященика, який не може співчувати нашим слабкостям.
Читання з Послання до Євреїв.
Тому, маючи великого Первосвященика, який пройшов небеса, – Ісуса, Божого Сина, – тримаймося визнання. Адже маємо не такого Первосвященика, який не може співчувати нашим слабкостям, але який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги. Він, перебуваючи у своєму тілі, з великим риданням і слізьми заніс благання і молитви до Того, хто може спасти Його від смерті, і був вислуханий за благочестя; хоча був Він Сином, проте навчився послуху через те, що постраждав. Досягнувши досконалості, Він став причиною вічного спасіння для всіх, хто Йому покірний.
Слово Боже.
178. Як 5, 13-16
Молитва віри спасе хворого.
Читання з Послання святого апостола Якова.
Улюблені, як хтось між вами страждає, хай молиться. Як хтось радіє, хай співає псалми. Як хтось між вами хворіє, нехай покличе пресвітерів Церкви, і хай помоляться над ним, намастивши його олією в ім’я Господнє. І молитва віри спасе хворого, і Господь підійме його, а коли він учинив гріхи, вони йому будуть прощені. Тому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоби зцілитися, бо має велику силу ревна молитва праведного.
Слово Боже.
179. 1 Пт 1, 3-9
Радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені.
Читання з Першого Послання святого апостола Петра.
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, який зі свого великого милосердя через воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив нас до живої надії, до нетлінної, непорочної і нев’янучої спадщини, збереженої для вас на небі, – котрі силою Божою зберігаєтеся через віру для спасіння, яке готове з’явитися в останній час. З того радійте, навіть якщо тепер ви маєте бути дещо засмучені всілякими випробовуваннями, щоб випробування вашої віри – набагато ціннішої за золото, яке гине, хоч і випробовується у вогні, – виявилося для похвали, слави і честі при з’явленні Ісуса Христа. Ви Його любите, не бачивши, ви вірите в Нього, хоча не бачите нині, радієте невимовною і преславною радістю, тому що досягаєте мети вашої віри – спасіння душ!
Слово Боже.
180. 1 Йн 3, 1-2
Ще не виявилося, що будемо.
Читання з Першого Послання святого апостола Йоана.
Улюблені, подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми звалися Божими дітьми! І такими ми є. Світ нас не знає, тому що Його не пізнав. Улюблені! Тепер ми Божі діти, але ще не виявилося, що будемо. Знаємо, що коли Він з’явиться, ми будемо подібні до Нього, адже побачимо Його таким, який Він є.
Слово Боже.
181. Одкр 21, 1-7
Більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю.
Читання з Книги Одкровення святого Йоана.
І я побачив нове небо і нову землю, оскільки перше небо і перша земля проминули, і моря вже не було. І я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, приготований, немов наречена, прикрашена для свого чоловіка. І почув я гучний голос із престолу, що промовляв: “Ось Божа оселя з людьми; і Він поселиться з ними, і вони будуть Його народом, і сам Бог буде з ними – їхній Бог; і Він обітре кожну сльозу з їхніх очей, і більше не буде смерті, ні страждань, ні голосіння, ні болю, – вже більше не буде, тому що перше минулося.” І сказав Той, хто сидить на престолі: “Ось творю все нове!” І каже: “Напиши, бо ці слова правдиві й вірні!” І Він сказав мені: “Звершилося! Я є Альфа й Омега, Початок і Кінець. Я спраглому дам задаром живої води з джерела. Переможець успадкує все, і Я буду його Богом, а він буде Мені сином.”
Слово Боже.
182. Одкр 22, 17. 20-21
Прийди, Господи Ісусе!
Читання з Книги Одкровення святого Йоана.
Дух і наречена кажуть: “Прийди!” І хто чує, нехай каже: “Прийди!” І спраглий нехай прийде, і хто бажає, нехай візьме воду життя даром. Каже Той, хто свідчить це: “Так, незабаром приходжу!” Амінь! Прийди, Господи Ісусе! Благодать Господа Ісуса з усіма!
Слово Боже.
РЕСПОНСОРІЙНІ ПСАЛМИ
183. Іс 38, 10. 11. 12абвг. 16
Рефрен (17бв): Ти зберіг мою душу від погибелі.
Я сказав: Опівдні днів моїх відійду до Шеолу брам, *
позбавлений останку моїх літ.
Я сказав: Я не побачу більше Господа на землі живучих, *
я не уздрю вже більш нікого з-поміж тих,
що живуть на землі. (Рефрен)
Мою хатину знесено, далеко забрано від мене, *
немов намет пастуший.
Немов той ткач, життя моє згортаю: *
Він відтинає мене від основи. (Рефрен)
Господи, так живуть люди. *
У ньому ж і життя мого духу.
Ти мене оздоровиш, *
Ти мене оживиш. (Рефрен)
184. Пс 6, 2-4а. 4б-6. 9-10
Рефрен (3а): Помилуй мене, Господи, бо я безсилий.
Господи, не карай мене у своєму гніві, *
не картай мене, коли Ти обурений.
Помилуй мене, Господи, бо я безсилий. †
Зціли мене, Господи, бо мої кості здригаються від страху, *
і душа моя дуже занепокоєна. (Рефрен)
А Ти, Господи, доки ще? *
Повернися, Господи, визволи мою душу,
спаси мене задля свого милосердя. †
Адже в смерті немає того, хто пам’ятає про Тебе! *
І в Шеолі хто Тебе визнаватиме? (Рефрен)
Відступіть від мене *
всі ті, які чините беззаконня,
бо Господь прислухався до голосу мого ридання, †
Господь почув моє благання, *
і Господь прийняв молитву мою. (Рефрен)
185. Пс 25 (24), 4 -5. 6-7. 8 -9. 15-16. 17-18
Рефрен (1б): Господи, до Тебе підношу я мою душу.
Господи, відкрий мені дороги свої – *
навчи мене ходити Твоїми стежками.
Провадь мене згідно зі своєю правдою і навчай мене, *
бо Ти Бог – Спаситель мій,
і я Тебе з нетерпінням очікую весь день. (Рефрен)
Господи, згадай своє милосердя
і свою милість, бо вони одвічні. *
Не згадуй гріхів моєї молодості й моїх переступів,
а за своїм милосердям і через свою доброту *
згадай мене, о Господи. (Рефрен)
Господь – добрий і праведний, *
тому навчає тих, які грішать у дорозі.
Він веде злиденних у справедливості *
й навчає сумирних своїх шляхів. (Рефрен)
Мої очі постійно звернені до Господа, *
бо Він вирве стопи мої з пастки.
Обернися до мене і помилуй мене, *
бо я самотній і нещасний. (Рефрен)
Помножилася журба мого серця. *
Виведи мене з моїх бід.
Поглянь на моє приниження, *
на мою біду і прости всі мої гріхи. (Рефрен)
186. Пс 27 (26), 1. 4. 5. 7-8а. 8б-9аб. 9вг-10
Рефрен (14): Очікуй Господа, будь мужнім, нехай кріпиться твоє серце.
Господь – моє світло і мій Спаситель. *
Кого мені боятися?
Господь – захисник мого життя. *
Кого мені лякатися? (Рефрен)
Одного просив я в Господа, одного буду прагнути: *
щоби протягом усього мого життя
я перебував у Господньому домі, *
бачив Господню красу й оглядав Його храм. (Рефрен)
Бо в день недолі *
Він сховає мене в укритті, –
Він заховає мене в потаємному місці свого намету, *
підніме мене на скелю. (Рефрен)
Почуй, Господи, мій голос, коли я кликатиму, *
помилуй мене і дай відповідь мені.
В Тобі сказало Моє серце: *
Шукайте Мого обличчя. (Рефрен)
Тож я, Господи, *
шукатиму Твого обличчя!
Не відверни від мене свого обличчя, *
не відвертайся від раба свого в гніві. (Рефрен)
Будь моїм помічником, не покинь мене і не залиши мене,
Боже, Спасителю мій!
Адже мій батько і моя мати залишили мене, *
а Господь мене прийме. (Рефрен)
187. Пс 34 (33), 2-3. 4-5. 6-7. 10-11. 12-13. 17 і 19
Рефрен (19а): Господь близький до тих, чиї серця у скорботі.
Або: (9а): Скуштуйте й побачите, що добрий Господь.
Величатиму Господа повсякчас, – *
хвала Його постійно на моїх устах.
Господом буде хвалитися моя душа. *
Хай почують лагідні й розвеселяться. (Рефрен)
Звеличуйте Господа зі мною, *
тож разом прославимо Його ім’я.
Я шукав Господа, і Він дав мені відповідь, *
і визволив мене від усіх моїх страхів. (Рефрен)
Вони поглянули на Нього і просвітилися, *
тож їхні обличчя не будуть засоромлені.
Цей убогий заволав – і Господь почув, – *
Він спас його від усіх його бід. (Рефрен)
Бійтеся Господа, Його святі, *
адже ті, хто боїться Його, не мають недостатку.
Левенята нещасні та голодні, *
а ті, хто шукає Господа,
не будуть позбавлені жодних благ. (Рефрен)
Прийдіть, діти, послухайте мене, *
і навчу вас Господнього страху:
Хто та людина, яка бажає жити, *
якій любо бачити добрі дні? (Рефрен)
Але обличчя Господнє – проти тих, які чинять зло, *
щоб вигубити із землі пам’ять про них.
Господь близький до тих, чиї серця у скорботі, *
й спасе лагідних духом. (Рефрен)
188. Пс 42 (41), 3-4. 5; Пс 43 (42), 2а, 3. 4
Рефрен (Пс 42 (41), 2): Як олень прагне до джерела води, так душа моя прагне до Тебе, Боже.
Моя душа спрагла Бога, Живого Бога. *
Коли прийду і з’явлюся перед обличчям Бога?
Мої сльози стали для мене хлібом удень і вночі, *
коли щодня мені говорили: Де твій Бог? (Рефрен)
Згадую про це я і виливаю перед собою душу свою, *
коли ходив я з юрбою,
вів їх до дому Божого – *
з голосом радості й хвали святкового натовпу. (Рефрен)
Ти, Боже, моє пристановище. *
Пошли своє світло і свою правду.
Вони мене ведуть і приведуть до Твоєї святої гори, *
до Твоїх осель. (Рефрен)
І я прийду до Божого жертовника, *
до Бога, розради і потіхи моєї.
Прославлятиму Тебе на гуслах, *
Боже, Боже мій! (Рефрен)
189. Пс 63 (62), 2-3. 4-6. 7-9
Рефрен (2б): До Тебе прагне моя душа, мій Боже.
Боже, Ти мій Бог, Тебе я шукаю від світанку. *
До Тебе прагне моя душа,
за Тобою тужить тіло моє в цій пустинній, *
спраглій і безводній землі.
Так я виглядав Тебе у святині, *
щоби побачити Твою силу і Твою славу! (Рефрен)
Бо Твоя милість краща за життя. *
Мої уста Тебе величатимуть.
Так буду прославляти Тебе у своєму житті; *
в ім’я Твоє підноситиму свої руки.
Нехай наповниться моя душа, немов би жиром і ситістю, *
і радісними окликами висловлюватимуть хвалу мої уста. (Рефрен)
Коли я згадував про Тебе на своєму ліжку, *
то в нічні години роздумував про Тебе.
Адже Ти прийшов мені на допомогу, *
і я радітиму під захистом Твоїх крил.
Моя душа приліпилася до Тебе, *
мене підтримала Твоя правиця. (Рефрен)
190. Пс 71 (70), 1-2. 5-6аб. 8-9. 14-15аб
Рефрен (12б): Боже мій, прийди мені на допомогу.
Або: (23): Радітимуть мої уста і душа, яку Ти визволив.
На Тебе, Господи, покладаю надію, *
тож хай не буду засоромлений навіки.
У своїй праведності врятуй мене, визволи мене; *
прихили до мене своє вухо і спаси мене. (Рефрен)
Адже Ти – моя надія, Господи, – *
Господь, на кого я покладаюся від моєї молодості.
На Тебе я покладався від народження, – *
Ти вивів мене з утроби моєї матері. (Рефрен)
Мої уста наповняться Твоєю хвалою, *
щоб увесь день я оспівував Твою велич.
Не відкинь мене в час старості, *
не залиш мене, коли мене покине моя сила. (Рефрен)
Я ж завжди буду надіятися *
і примножувати всю Твою хвалу.
Мої уста сповіщатимуть про Твою праведність, *
увесь день – про Твоє спасіння. (Рефрен)
191. Пс 86 (85), 1-2. 3-4. 5-6. 11. 12-13. 15-16аб
Рефрен (1а): Прихили, Господи своє вухо і дай мені відповідь.
Або: (15а і 16а): Боже щедрий і милосердний, повернися до мене і помилуй мене.
Господи, прихили своє вухо і дай мені відповідь, *
бо я нужденний і вбогий.
Збережи мою душу, бо я богобійний. *
Спаси свого раба, мій Боже, –
того, хто надіється на Тебе. (Рефрен)
Помилуй мене, Господи, *
бо до Тебе я волаю весь день.
Розвесели душу свого раба, *
бо до Тебе, Господи, підношу я душу свою. (Рефрен)
Адже Ти, Господи, добрий і прощаєш, *
Ти багатомилостивий до всіх, що до Тебе кличуть.
Господи, вислухай мою молитву *
і будь уважний до голосу мого благання. (Рефрен)
Навчи мене, Господи, своїх доріг, *
і я піду за Твоєю правдою.
Нехай моє серце буде в єдності з Тобою, *
щоб мало страх перед Твоїм іменем. (Рефрен)
Буду величати Тебе, Господи, Боже мій, *
усім моїм серцем прославлю навіки Твоє ім’я.
Адже велике Твоє милосердя до мене, *
Ти визволив мою душу з найглибшого Шеолу. (Рефрен)
А Ти, Господи, Бог щедрий і милосердний, *
довготерпеливий, багатомилостивий і праведний!
Повернися до мене і помилуй мене, *
наділи своєю силою свого слугу. (Рефрен)
192. Пс 90 (89), 1-2. 3-4. 5-6. 9-10аб. 10вг і 12. 14 і 16
Рефрен (1): Господи, Ти був для нас притулком з роду в рід.
Господи, Ти був для нас притулком *
з роду в рід.
Перш, ніж Ти створив Землю і Всесвіт, *
від віку й до віку Ти – Бог. (Рефрен)
Ти повертаєш людину в порох. *
І кажеш: Поверніться, людські сини!
Адже в Твоїх очах тисяча років –
як учорашній день, що минув, – *
як нічна сторожа. (Рефрен)
Ти змітаєш їх, – вони, наче сон. *
Тож вранці минуться, – як трава,
що на світанку розцвітає і росте, *
а ввечері буде скошена і засохне. (Рефрен)
Отож, всі наші дні промайнули в Твоєму гніві. *
Наші літа ми завершуємо в стогоні.
При тому днів нашого віку – сімдесят років; *
якщо ж у силі, – то вісімдесят років; (Рефрен)
І більшість із них – важка праця і страждання. *
Адже вони проходять швидко, і ми відлітаємо...
Навчи нас так рахувати наші дні, *
щоб ми набули серце мудре! (Рефрен)
Наповни нас вранці своїм милосердям, *
щоб ми раділи й веселилися всі наші дні, –
Хай Твої діла виявляться Твоїм рабам, *
а слава Твоя – їхнім дітям. (Рефрен)
193. Пс 102 (101), 2-3. 24-25. 26-28. 19-21 (2)
Рефрен (2): Господи, вислухай мою молитву.
Господи, вислухай мою молитву, – †
нехай дійде до Тебе моє благання. *
Не відверни від мене свого обличчя.
В день, коли приходить скрута, *
прихили до мене своє вухо. (Рефрен)
Він виснажив у дорозі мою силу, *
і дні мої скоротив.
Я кажу: Боже мій, не забери мене в половині моїх днів, – *
Твої роки з роду в рід. (Рефрен)
Ти на початку заснував землю, і небеса – діло Твоїх рук.
Вони загинуть, а Ти – стоятимеш; *
і всі, мов одяг, постаріються.
Ти їх заміниш, наче одяг, – минуться вони. *
А Ти – Той самий, і рокам Твоїм не буде кінця. (Рефрен)
Нехай це буде записано для наступного роду, †
і народ, який постане, хвалитиме Господа. *
Бо Він поглянув зі своєї святої висоти, –
Господь поглянув з неба на землю, *
аби почути стогін в’язнів,
визволити синів, виданих на смерть. (Рефрен)
194. Пс 103 (102), 1-2. 3-4. 11-12. 13-14. 15-16. 17-18
Рефрен (1а): Благослови, душе моя, Господа.
Або: (8): Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і багатомилостивий.
Благослови, душе моя, Господа *
і, вся істото моя, – ім’я святе Його.
Благослови, душе моя, Господа *
і не забувай усіх Його нагород. (Рефрен)
Він прощає всі провини твої, *
оздоровляє всі твої хвороби.
Він визволяє твоє життя від могили, *
Він вінчає тебе милосердям і щедрістю. (Рефрен)
Він не вчинив нам згідно з нашими гріхами, *
не відплатив нам за нашими провинами.
Бо як небо високо над землею, *
так звеличилася милість Його над тими,
хто боїться Його. (Рефрен)
Як батько милує синів, *
так Господь виявив милість до тих, які бояться Його.
Адже Йому відомо, з чого ми створені, – *
Він пам’ятає, що ми – порох! (Рефрен)
Людина – її дні, як трава; *
вона зацвітає, наче польова квітка,
однак пронесеться вітер над нею – і її не стане, *
і місця її вже не впізнати. (Рефрен)
Господнє ж милосердя від віку й до віку †
на тих, хто боїться Його, *
і праведність Його на синах синів,
які зберігають Його завіт *
і пам’ятають про Його заповіді, –
щоб виконувати їх. (Рефрен)
195. Пс 123 (122), 1 і 3а. 2
Рефрен (2): Наші очі звернені до Господа, аж доки не змилосердиться над нами.
Я піднімаю свої очі до Тебе, *
що живеш на небесах!
Помилуй нас, Господи, *
помилуй нас. (Рефрен)
Ось, як очі рабів звернені на руки своїх панів, *
а очі рабині – на руки її пані,
так наші очі – до Господа, Бога нашого, *
аж доки не змилосердиться над нами. (Рефрен)
196. Пс 143 (142), 1-2. 5-6. 10
Рефрен (1а): Господи, почуй мою молитву.
Або: (11а): Задля Твого імені, Господи, Ти збережеш моє життя.
Господи, почуй мою молитву, †
у своїй вірності прислухайся до мого благання! *
Дай мені відповідь у своїй праведності!
І не вступай у суд зі своїм рабом, *
бо перед Тобою не виправдається ніхто з живих. (Рефрен)
Я згадую давні дні, роздумую про всі Твої вчинки, *
розмірковую про діла рук Твоїх.
Я простягаю до Тебе свої руки: *
моя душа перед Тобою, як спрагла земля. (Рефрен)
Навчи мене чинити волю Твою, *
бо Ти мій Бог.
Твій добрий Дух *
поведе мене по рівній землі. (Рефрен)
АЛІЛУЯ І СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ
197. Пс 33 (32), 22
Господи, Твоє милосердя нехай буде на нас,
оскільки ми на Тебе покладаємо надію.
198. Мт 5, 4
Блаженні ті, хто плаче,
бо вони будуть потішені.
199. Мт 8, 17
Христос узяв наші недуги
і поніс хвороби.
200. Мт 11, 28
Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, –
і Я вас заспокою!
201. 2 Кор 1, 3б-4а
Благословенний Отець співчуття і Бог усякої втіхи,
який розраджує нас у всіх наших скорботах.
202. Еф 1, 3
Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа,
який поблагословив нас усяким духовним благословенням на небесах у Христі.
203. Як 1, 12
Блаженний муж, який подолає спокусу,
бо коли буде випробуваний, то одержить вінець життя.
ЄВАНГЕЛІЄ
204. Мт 5, 1-12а
Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.
Читання святого Євангелія від Матея.
У той час Ісус, побачивши юрбу, вийшов на гору; коли Він сів, до Нього підійшли Його учні. І, відкривши свої уста, Він навчав їх, промовляючи: “Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ті, хто плаче, бо вони будуть потішені. Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Блаженні голодні й спраглі праведності, бо вони наситяться. Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими названі будуть. Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве, обмовляючи вас за Мене. Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах.”
Слово Господнє.
205. Мт 8, 1-4
Господи, коли хочеш, Ти можеш мене очистити.
Читання святого Євангелія від Матея.
Коли Ісус зійшов з гори, за Ним пішов великий натовп. І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому й говорив: “Господи, коли хочеш, Ти можеш мене очистити.” Ісус, простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: “Хочу, стань чистим!” – і він вмить очистився від прокази. А Ісус йому каже: “Дивися, нікому не розповідай, але йди, покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей на свідчення їм.”
Слово Господнє.
206. Мт 8, 5-17 (коротше 5-13 або: 14-17)
Він наші недуги взяв на себе.
Читання святого Євангелія від Матея.
У той час, коли Ісус увійшов в Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його і промовляючи: “Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться.” Ісус йому каже: “Я піду й оздоровлю його.” У відповідь сотник сказав: “Господи, я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах, але тільки скажи слово, – і мій слуга одужає. Тому що і я людина під владою, і в себе маю воїнів; кажу цьому: «Іди!» – і йде; іншому: «Прийди!» – і приходить; моєму рабові: «Зроби це!» – і робить.” А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: “Запевняю вас: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри. Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному, а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.” А сотникові Ісус сказав: “Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив.” І його слуга тієї ж миті одужав.
(кінець першого коротшого фрагменту)
(початок другого коротшого фрагменту)
Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в гарячці; Він доторкнувся до її руки, – і гарячка покинула її; вона встала й служила Йому. А як звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він словом вигнав духів та зцілив усіх хворих, щоби збулося сказане через пророка Ісаю, який говорив: Він узяв наші недуги і поніс хвороби.
Слово Господнє.
207. Мт 11, 25-30
Прийдіть до Мене, всі обтяжені.
Читання святого Євангелія від Матея.
Того часу, відповідаючи, Ісус сказав: “Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. Так, Отче, бо то було Тобі до вподоби. Все передав Мені Мій Отець, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, лише Син – і той, кому тільки бажає Син відкрити. Прийдіть до Мене, всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас! Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам. Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий.”
Слово Господнє.
208. Мт 15, 29-31
Ісус зціляє багатьох.
Читання святого Євангелія від Матея.
У той час Ісус наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там. І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх. Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, – прославляли Бога Ізраїлевого.
Слово Господнє.
209. Мт 25, 31-40
Те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.
Читання святого Євангелія від Матея.
У той час Ісус сказав своїм учням: “Коли прийде Син Людський у своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі своєї слави; і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів; і поставить овець праворуч, а козлів – ліворуч. Тоді Цар скаже тим, які праворуч: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу! Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене!»
Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: «Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?»
Цар у відповідь скаже їм: «Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.»”
Слово Господнє.
210. Мк 2, 1-12
Побачивши їхню віру, каже: Прощаються твої гріхи!
Читання святого Євангелія від Марка.
У ті дні, коли Ісус увійшов в Капернаум, поширилася чутка, що Він удома. І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть біля дверей, а Він виголошував їм слово. І прийшли до Нього, несучи паралізованого; несли його четверо. Не маючи змоги через натовп пробратися до Нього, вони розкрили покрівлю над місцем, де Він був, і, зробивши прохід, опустили носилки, на яких лежав паралізований. Побачивши їхню віру, Ісус каже паралізованому: “Сину, прощаються твої гріхи!”
Були там деякі книжники, які сиділи й міркували у своїх серцях: “Чому Він так каже? Він зневажає Бога! Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога?” І тут же Ісус, узнавши своїм духом, що вони собі так міркують, каже їм: “Що це ви думаєте в серцях ваших? Що легше: сказати паралізованому «прощаються тобі гріхи», чи сказати «встань, візьми свою постіль і йди»? Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, – говорить паралізованому, – Кажу тобі: встань, візьми постіль свою та йди до свого дому!” І той, узявши постіль, тут же встав і вийшов перед усіма, так що всі дивувалися і славили Бога, кажучи: “Ніколи такого ми ще не бачили!”
Слово Господнє.
211. Мк 4, 35-41
Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?
Читання святого Євангелія від Марка.
У ті дні, як настав вечір, Ісус каже своїм учням: “Переправимося на той бік.” Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був сам на кормі – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: “Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо?” Вставши, Він наказав вітрові й звелів морю: “Перестань, ущухни!” І вітер перестав, і настала велика тиша. І Він сказав їм: “Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?” А вони дуже сильно злякалися і говорили один одному: “Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються?”
Слово Господнє.
212. Мк 10, 46-52
Сину Давида, змилуйся наді мною!
Читання святого Євангелія від Марка.
У той час прийшов Ісус в Єрихон. А коли Він зі своїми учнями і великим натовпом виходив з Єрихона, то син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Почувши, що це Ісус Назарянин, він почав кричати, гукаючи: “Сину Давида, Ісусе, змилуйся наді мною!” І багато погрожували йому, щоби замовк. Та він ще дужче кричав: “Сину Давида, помилуй мене!” А Ісус, зупинившись, сказав: “Покличте його!” Вони закликали сліпця і сказали йому: “Кріпися, вставай, Він кличе тебе!” Той скинув свого плаща, підскочив і прийшов до Ісуса. І у відповідь Ісус промовив до нього: “Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?” Сліпий відказав Йому: “Учителю, щоб я прозрів!” Ісус же сказав йому: “Іди, віра твоя спасла тебе!” І він відразу прозрів і пішов дорогою за Ним.
Слово Господнє.
213. Мк 16, 15-20
Будуть покладати руки на хворих, і вони ставатимуть здоровими.
Читання святого Євангелія від Марка.
У ті дні, з’явившись одинадцятьом, Ісус сказав їм: “Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангеліє. Хто повірить і охреститься, буде спасенний, а хто не повірить, осуджений буде. І такі ознаки будуть супроводжувати тих, хто повірив: Моїм ім’ям виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами, братимуть у руки зміїв; і хоча щось смертоносне вип’ють, їм не зашкодить; будуть покладати руки на хворих, і вони ставатимуть здоровими.” Після того, як Господь Ісус промовив до них, Він вознісся на небо і сів праворуч Бога. Вони ж пішли і проповідували всюди, а Господь допомагав і стверджував слово чудесами, які його супроводжували.
Слово Господнє.
214. Лк 7, 18б-23
Сповістіть Йоанові, що ви побачили й почули.
Читання святого Євангелія від Луки.
У той час, покликавши двох зі своїх учнів, Йоан послав їх до Господа запитати: “Чи Ти той, хто має прийти, чи нам чекати на іншого?” Прийшовши до Нього, мужі сказали: “Йоан Хреститель послав нас до Тебе запитати, чи Ти той, хто має прийти, чи нам чекати на іншого?”
Саме тоді Він оздоровив багатьох від недуг та мук і від злих духів, і багатьом сліпим повернув зір. Тож Він сказав їм у відповідь: “Ідіть і сповістіть Йоанові, що ви побачили й почули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Євангеліє; блаженний той, хто через Мене не спокуситься!”
Слово Господнє.
215. Лк 10, 5-6. 8-9
Оздоровляйте недужих.
Читання святого Євангелія від Луки.
У той час Ісус сказав до своїх учнів: “До якого тільки дому ввійдете, спочатку кажіть: «Мир цьому дому!» І коли буде там син миру, спочине на ньому мир ваш; коли ж ні, – до вас повернеться. І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам; оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: «Наблизилося до вас Боже Царство!»”
Слово Господнє.
216. Лк 10, 25-37
Хто є моїм ближнім?
Читання святого Євангелія від Луки.
У той час один законник підвівся і сказав, випробовуючи Ісуса: “Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя?” Він же відповів йому: “Що в Законі написано? Як читаєш?” Той у відповідь сказав: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе.” Сказав же йому: “Правильно ти відповів. Роби це, – і житимеш!”
А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: “А хто є моїм ближнім?” У відповідь Ісус промовив: “Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим. Та випадково тією дорогою проходив один священик і, побачивши його, обминув; так само і левит, прийшовши на те місце, поглянув – і оминув. А якийсь самарієць, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився. Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього. А другого дня вийняв два динарії, дав власникові гостиниці та сказав: Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся. Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався розбійникам?” Він відповів: “Того, хто змилосердився над ним!” Тож сказав йому Ісус: “Іди і ти чини так само.”
Слово Господнє.
217. Лк 11, 5-13
Просіть – і дасться вам.
Читання святого Євангелія від Луки.
У той час Ісус сказав своїм учням: “Хто з вас, маючи друга, піде до нього опівночі та скаже йому: «Друже, позич мені три хліби, бо приятель мій прийшов до мене з дороги, і не маю що йому дати!» А той зсередини у відповідь каже: «Не турбуй мене! Вже двері замкнені й діти мої зі мною на ліжку; не можу встати й дати тобі!» Кажу вам, якщо він не встане і не дасть йому заради дружби, то через його настирливість встане і дасть йому, скільки той потребує.
І кажу вам: просіть – і дасться вам; шукайте – і знайдете; стукайте – і відчинять вам. Бо кожний, хто просить, – одержує; і хто шукає, – знаходить, а тому, хто стукає, – відчиняють. Коли в когось з вас, батьків, попросить син хліба, то невже подасте йому камінь? Або риби, – чи замість риби подасте йому змію? Або коли попросить яйце, чи подасте йому скорпіона? Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше Небесний Отець дасть Святого Духа тим, які в Нього просять?”
Слово Господнє.
218. Лк 12, 35-40
Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі.
Читання святого Євангелія від Луки.
У той час Ісус сказав своїм учням: “Хай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники. Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля; як прийде він і постукає, то відразу ж відчинять йому. Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; запевняю вас, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм. І якщо прийде і в другу, і в третю сторожу, і знайде їх так само, то блаженні вони.
Знайте, що якби господар знав, о котрій годині підкрадеться злодій, то пильнував би і не дав би вдертися до своєї хати. Тож і ви будьте готові, бо саме тієї години, в котру не сподіваєтеся, прийде Син Людський!”
Слово Господнє.
219. Лк 18, 9-14
Боже, будь милосердний до мене, грішного!
Читання святого Євангелія від Луки.
У той час Ісус для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу: “Два чоловіки увійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник. Фарисей, ставши, про себе так молився: «Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, несправедливі, перелюбники або як оцей митник; я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.» А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: «Боже, будь милосердний до мене, грішного!» Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, – буде понижений, а хто себе понижує, – піднесений буде!”
Слово Господнє.
220. (для помираючих) Йн 6, 35-40
Воля Того, хто Мене послав, є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив.
Читання святого Євангелія від Йоана.
У той час Ісус сказав юрбі: “Я – хліб життя! Хто приходить до Мене, – не буде голодувати, і хто вірить у Мене, – ніколи не буде спраглим. Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите. Все, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть, бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, хто Мене послав. А воля Того, хто Мене послав, є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня. Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, – і Я воскрешу його останнього дня.”
Слово Господнє.
221. (для помираючих) Йн 6, 53-58
Хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно!
Читання святого Євангелія від Йоана.
У той час Ісус сказав юрбі: “Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя. Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Адже Моє тіло – справжня пожива, а Моя кров – справжній напій. Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому. Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, – і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене. Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки ваші манну їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно!”
Слово Господнє.
222. Йн 9, 1-7
Він не згрішив, але щоб виявилися на ньому Божі діла.
Читання святого Євангелія від Йоана.
У той час, коли Ісус ішов, то побачив чоловіка, сліпого від народження. Його учні запитали Його, кажучи: “Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився?” Ісус відповів: “Ні він не згрішив, ні його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла. Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити. Поки Я є у світі, Я – Світло для світу!”
Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив грязиво зі слини й помазав ним очі сліпому, і сказав йому: “Піди вмийся в купальні Силоам! – Силоам у перекладі означає «посланий»”. Отже, він пішов, умився і прийшов зрячим.
Слово Господнє.
223. Йн 10, 11-18
Пастир добрий кладе свою душу за овець.
Читання святого Євангелія від Йоана.
У той час Ісус сказав: “Я – Пастир добрий! Пастир добрий кладе свою душу за овець. Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує овець; наймит утікає, адже він – наймит і про овець не дбає. Я – Пастир добрий. І Я знаю своїх, і Мої знають Мене; як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу свою душу за овець. Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир. Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу свою душу, аби знову прийняти її. Ніхто не бере її від Мене, але Я сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.”
Слово Господнє.
ЧИТАННЯ З ОПИСУ СТРАСТЕЙ ГОСПОДНІХ
224. Можна, на розсуд, прочитати читання з опису Господніх страстей, як в Неділю Господніх страстей або Велику П’ятницю, або читання вотивної Меси “Про тайну Святого Хреста”, або наступні:
225. Мт 26, 36-46
Якщо ця чаша не може обминути, нехай буде Твоя воля.
Читання святого Євангелія від Матея.
У той час Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: “Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.” І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити. Тоді каже їм: “Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!” І, пройшовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: “Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.”
Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: “То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною? Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.” Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: “Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.” Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.
Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.
Тоді приходить до учнів і каже їм: “Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників. Встаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!”
Слово Господнє.
226. Мк 15, 33-39; 16, 1-6
Смерть і воскресіння Господа.
Читання святого Євангелія від Марка.
Коли настала шоста година, темрява оповила всю землю – до дев’ятої години. А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: “Елої, Елої, лама савахтані!”, що означає в перекладі: “Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?” Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: “Дивися, кличе Іллю!” А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: “Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти!” Ісус голосно скрикнув – і віддав духа. І завіса в храмі роздерлася надвоє – згори додолу. Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: “Справді, ця людина була Божим Сином!”
Коли минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, і Соломія купили пахощів, щоби піти й намастити Його. І на світанку першого дня тижня, як зійшло сонце, вони приходять до гробниці.
І говорили вони між собою: “Хто відвалить нам камінь від входу в гробницю?” Та придивившись, бачать, що камінь відвалений, хоча був дуже великий. Увійшовши до гробниці, вони побачили зодягненого в білий одяг юнака, який сидів праворуч, і жахнулися! А він каже їм: “Не лякайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розіп’ятого? Він воскрес – нема Його тут! Ось місце, де поховали Його!”
Слово Господнє.
227. Лк 23, 44-49; 24, 1-6а
Смерть і воскресіння Господа.
Читання святого Євангелія від Луки.
І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі – до дев’ятої години; померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє. Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: “Отче, у Твої руки передаю свій дух!” Сказавши це, Він віддав духа. Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: “Справді, праведний був цей чоловік!” Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися. На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.
Першого ж дня тижня дуже рано вони прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували. Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці, а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі. Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: “Чому ви шукаєте Живого між мертвими? Немає Його тут, бо воскрес!”
Слово Господнє.
228. Лк 24, 13-35
Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою славу?
Читання святого Євангелія від Луки.
Ось двоє з учнів Ісуса першого дня тижня ішли до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними, та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.
Тож Він запитав їх: “Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?” У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: “Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, який не знає того, що сталося в ньому цими днями?” І запитав їх: “Що саме?” А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом; як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. “А ми сподівалися, що Він Той, хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу – і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!”
Тоді Ісус сказав їм: “О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою славу?” І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.
І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. Та вони просили Його, кажучи: “Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується!” І Він увійшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм; тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.
І сказали вони один одному: “Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?” Вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.
Слово Господнє.
229. Йн 20, 1-10
І побачив, і повірив.
Читання святого Євангелія від Йоана.
Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла вдосвіта, як ще було темно, до гробниці й побачила, що камінь від гробниці відвалений. Тож вона побігла й прибула до Симона-Петра та до другого учня, якого Ісус любив, і каже їм: “Забрали Господа з гробниці й невідомо, де Його поклали!” Тоді вийшов Петро з іншим учнем, і вони пішли до гробниці. Бігли обидва разом, та інший учень побіг швидше за Петра й прибув першим до гробниці. Нахилившись, побачив, що лежить полотно, однак він не ввійшов. Тут прибув слідом за ним і Симон-Петро; він увійшов до гробниці й побачив, що лежить полотно та хустка, яка була на Його голові; вона лежала не з полотном, але згорнена окремо, в іншому місці. Тоді ж увійшов й інший учень, який прибіг першим до гробниці, – і побачив, і повірив. Вони бо ще не знали Писання, що Він мав воскреснути з мертвих. Отже, учні повернулися знову до себе.
Слово Господнє.
