Друзі в Facebook  

   

Додаток II. Зразки покутних відправ

Проведення покутніх відправ

1. Покутні відправи, про які йдеться у Вступі до “Обрядів Покаяння” (пп. 36-37), є вельми корисними як для життя особи, так і для спільноти, щоб оживити дух і чесноту покаяння, а також приготуватися до більш плідного звершення таїнства Покаяння. Необхідно пильнувати за тим, щоб ці відправи у розумінні вірних не плуталися зі сповіддю і сакраментальним розрішенням1.

2. У проведенні покутних відправ треба взяти до уваги умови життя, спосіб висловлення і можливість розуміння учасників відправ, передусім тоді, коли вони організовуються для груп або з особливих нагод. Приготування цих відправ належить до літургійних комісій2 та до окремих християнських спільнот, які мають вибрати для кожної категорії осіб та для різних нагод відповідні тексти і порядок проведення відправи.

3. Нижче пропонуються деякі схеми покутних відправ для різних нагод і зібрань; вони служать лише вказівкою, оскільки ситуації і особливості різних спільнот відрізняються одна від одної, тобто слід відповідно пристосувати ці схеми до поодиноких спільнот.

4. Під час цих відправ часом може звершуватися таїнство Покаяння. У такому випадку після читань і проповіді застосовується “Обряд примирення багатьох пенітентів із індивідуальною сповіддю і розрішенням” (пп. 54-59) або в особливих випадках, передбачених правом, “Обряд примирення багатьох пенітентів із загальною сповіддю і розрішенням” (пп. 60-63).

 

1 Пор. S. Congr. pro Doctrina Fidei, Normae pastorales circa absolutionem sacramentalem, generali modo impertiendam, 16 iunii 1972, n. X: A.A.S. 64 (1972), стор. 513.

2 Пор. S. Congr. Rituum, Instr. Inter Oecumenici, 26 sept. 1964, n. 39: A.A.S. 56 (1964), стор. 110.

 

I. Покутні відправи на Великий Піст

5. Великий Піст за своїм характером є покутним часом як для окремих вірних, так і для усієї спільноти Церкви. Отже було б добре, щоб християнська спільнота використала цей час для приготування через покутні відправи до повної участі в пасхальній тайні1.

6. Треба також мати перед очима характер літургії Слова в Месах Ве­ли­кого Посту. У великопісних покутних відправах можна за вибором використовувати призначені на цей період тексти як з Лекціонарія, так і з Месалу.

7. Нижче подаються дві схеми покутних відправ, пристосованих до часу Великого Посту. Перша схема представляє покаяння як засіб зміцнення і відродження благодаті Хрещення; натомість друга схема репрезентує покуту як приготування до повної участі у пасхальній тайні Христа і Церкви.

 

Перша схема. Покаянням зміцнюється і відроджується благодать Хрещення

8. Після відповідного співу і привітання служителя вірним треба пояснити значення цієї відправи, через яку спільнота готується відновити хрестильну благодать у пасхальну ніч і увійти через визволення від гріха у нове життя з Христом.

9. Молитва

Молімося, брати і сестри, щоб ми, які через наші гріхи занапастили благодать Хрещення, через покаяння нині у цій благодаті відродилися.

Преклонімо коліна (або: Похилімо голови перед Богом).

І всі якийсь час моляться у тиші.

Встаньте.

Просимо, Господи, споглянь милостиво на тих, яких Ти у сво­їй безмежній любові обмив у Хрещенні, і вчини, щоб всі відкуплені Твоїми стражданнями возрадувалися Твоїм воскресінням. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. В: Амінь.

10. Читання

Як ізраїльтяни після переходу через Червоне море забули чудесні діла, які вчинив Господь для них, так і члени нового Божого народу після отримання благодаті Хрещення нерідко повертаються до гріха.

1 Кор 10, 1-13

Не хочу, брати, щоб ви не знали…

Псалом 106 (105), 6-10. 13-14. 19-22

Рефрен: Зло ми вчинили – Господи, прости нас!

Спів перед Євангелієм

Слава Тобі Христе, Слово Боже!

Твої слова, Господи, дух і життя,

Ти маєш слова вічного життя.

Слава Тобі Христе, Слово Боже!

Син, що покинув батька і дім, був прийнятий з любов’ю батьком, який очікував його повернення; вівця, що віддалилася від отари, була розшукувана турбот­ливим пастирем; також і ми, отримавши благодать Хрещення, грішили, але Бог іде шукати нас, своїх дітей, і коли ми повертаємося до Нього, Він нас зав­жди приймає з відкритим батьківським серцем, а вся Церква радіє нашим поверненням.

Лк 15, 4-7

У той час Ісус мовив цю притчу: “Який чоловік із вас…”

Або: Лк 15, 11-32

У той час Ісус мовив цю притчу: “Один чоловік мав…”

11. Гомілія

Можна висвітлити наступні теми:

– необхідність підтвердити благодать Хрещення життям у вірності Христовому Євангелію (пор. 1 Кор 10, 1-13);

– важкість гріха після Хрещення (пор. Євр 6, 4-8);

– безмежне милосердя, з яким Бог, наш Отець, завжди приймає нас, коли ми, згрішивши, вертаємося до Нього (пор. Лк 15);

– Пасха є святом, що наповнює радістю Церкву з приводу хри­сти­янського втаємничення катехуменів і примирення грішників.

12. Іспит совісті

Після гомілії робиться іспит совісті, приклад якого наводиться у Додатку III, с. 135. Проте завжди треба встановлювати хвилини тиші, щоб кожний мав змогу зробити більш персональний іспит совісті. Особливо треба дослідити своє совісті щодо хрестильних обітниць, що будуть від­новлені під час пасхальної вігілії.

13. Акт покаяння

Диякон (або, за його відсутності, інший служитель) звертається до присутніх:

Ось, брати і сестри, надійшов час сприятливий, день Божої милості і спасіння людей; ось надійшов час, в який смерть переможена і починається вічне життя. Нині у Господньому винограднику засаджуються нові саджанці, відтинаються старі гілки, щоб приносилось більше плоду. 

Нехай кожний з нас визнає себе грішником і, заохочений до покаяння прикладом братів і сестер та укріплений їх­ньою молитвою, нехай чинить щиру сповідь, мовлячи: “Ви­знаю свою провину, мій гріх постійно переді мною. Відверни своє обличчя від моїх гріхів і зітри всі мої беззаконня. Поверни мені радість свого спасіння і зміцни мене Духом могутнім”. 

Нехай нині Господнє милосердя огорне нас, що молимо і благаємо покаянним серцем Божої милості, щоб ми, які раніше ходили за розгнузданістю нашого серця, нині з Христом, що воскресив нас до нового життя, подобалися в усьо­му Богу і увійшли в радість країни життя.

Потім священик окроплює всіх присутніх свяченою водою. Усі в це­й час співають (або рецитують):

Ти очистиш мене ісопом – і я стану чистий. 

Обмиєш мене – і я стану біліший за сніг.

Потім священик мовить молитву:

Боже, найдобріший Сотворителю людського роду

і найласкавіший його відновителю,

Ти через Кров Твого Єдинородного Сина

відкупив людину,

позбавлену заздрістю диявола блаженної вічності;

Ти не бажаєш залишити нас під владою смерті

і дозволити блукати у темряві помилок.

Животвори нас своїм Святим Духом

і прийми нас з розкаяними серцями.

Просимо, Господи, нехай зворушить Тебе

покірне і щире визнання гріхів цих Твоїх синів.

Вилікуй їхні рани.

Нехай Твоя рука відкриє їм браму спасіння,

щоб тілу Твоєї Церкви не забракло жодного її члена,

щоб не розпорошилася Твоя вівчарня,

щоб ворог не радів знищенням Твоєї родини

і друга смерть не запанувала

над відродженими у спасенній купелі.

До Тебе, Господи, возносимо наші смиренні молитви,

до Тебе керуємо плач нашого серця.

Пробач тих, котрі покладаються на Тебе,

щоб з дороги помилок 

вони вернулися на шлях праведності

і щоб, зціленні від ран гріха,

берегли непорочно і витривало

те, чим Твоя благодать їх наділила,

і те, що Твоє милосердя відновило.

Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, 

котрий живе і царює в єдності Святого Духа,

Бог, на віки вічні.

Відправа завершується відповідним співом і розісланням згромадження.

 

Друга схема. Покаянням готуємось до повнішої участі у пасхальній тайні Христа за спасіння світу

14. Після відповідного співу і привітання служителя треба коротко ввести вірних у сенс відправи і усвідомити їм, що вони є солідарними у покаянні, так як були солідарними у гріхові; нехай кожний почувається покликаним до навернення заради освячення всієї спільноти.

15. Молитва

Молімося, брати і сестри, щоб ми через покаяння з’єднали­ся з Христом, який був розіп’ятий за наші гріхи, і щоб ми разом з усіма людьми стали сопричасниками Його воскресіння.

Встаньмо на коліна (або: Похилімо голови перед Богом).

І всі якийсь час моляться у тиші.

Встаньте.

Господи, наш Боже і Отче, Ти через страждання Твого Сина обдарував нас життям; вчини, щоб ми, які через покаяння беремо співучасть у Його смерті, разом з усіма людьми стали також сопричасниками Його воскресіння. Котрий живе і царює на віки вічні. В: Амінь.

Або:

Всемогутній і милосердний Отче, вчини, щоб ми, проваджені і зміцнені Твоїм Святим Духом, постійно носили в на­шо­му тілі мертвість Ісуса, щоб також об’явилося в нас Його життя. Котрий живе і царює на віки вічні. В: Амінь.

16. Читання

Господній слуга, як смиренний Агнець, бере на себе і несе гріхи народу, щоб своїми ранами його зцілити. Христові уч­ні через покаяння можуть відшкодувати гріхи всього світу. 

Іс 53, 1-7. 10-12

Хто б повірив тому, що ми чули…

Псалом 22 (21), 2-3. 7-9. 18-28

Рефрен: По волі Бога будемо ми жити.

Якщо ми терпляче переносимо випробовування, які несуть щоденне життя і люди, можемо, наслідуючи Христа, загасити нашою любов’ю ненависть світу і перемогти зло добром, таким чином спричиняючись до життя світу нашою участю в стражданнях Христа.

1 Пт 2, 20б-25

Коли ви терпите й страждаєте, роблячи добро…

Спів перед Євангелієм

Слава Тобі, Слово Боже!

Слава Тобі, Господи, розп’ятий за наші гріхи,

і воскреслий заради нашого оправдання.

Слава Тобі, Слово Боже!

Можна виконати інший відповідний спів.

Ісус повчає своїх учнів, щоб вони, наслідуючи Його приклад (п’ючи Його чашу), стали слугами для своїх братів і поклали за них душу.

Мк 10, 32-45 або коротша версія: Мк 10, 32-34. 42-45

У той час, коли учні були в дорозі, прямуючи до Єруса­лима…

17. Гомілія

Можна висвітлити наступні теми:

– гріхом ми ображаємо Бога, а також Церкву, що є Тілом Христа, членами якого ми стали через Хрещення;

– гріх є нестачею любові до Христа, який через свою пасхальну тайну по­любив нас до кінця;

– співвідповідальність як за добро, так і за зло;

– тайна ублагання “замість нас”, звершеного Христом, який поніс на собі наші гріхи, щоб Його ранами ми зцілились (пор. Іс 53; 1 Пт 2, 24);

– суспільний і церковний аспект покаяння – кожний зокрема спричиняється до навернення усієї спільноти;

– Пасха є святкуванням християнської спільноти, яка відновлюється через навернення і покаяння кожного члена зокрема, щоб бути вираз­нішим знаком спасіння в світі.

18. Іспит совісті

Після гомілії робиться іспит совісті, приклад якого наводиться у Додатку III, с. 135. Проте завжди треба встановлювати хвилини тиші, щоб кожний мав змогу зробити більш персональний іспит совісті. 

19. Акт покаяння

Після іспиту совісті всі разом мовлять:

Сповідаюся Господу Богу Всемогутньому і вам, брати і се­стри, що безмірно согрішив я думкою, словом, вчинком і недбальством.

І, вдаряючи себе в груди, мовлять:

Моя провина, моя провина, моя дуже велика провина.

Потім продовжують:

Тому благаю Пресвяту завжди Діву Марію, всіх Ангелів та Святих і вас, брати і сестри, молитися за мене до Господа Бога нашого.

Потім як знак навернення і любові до ближнього пропонується при­не­сти якусь допомогу бідним, щоб вони мали змогу радісно святкувати Пас­ху, або відвідати хворих, або виправити якусь несправедливість у спіль­­ноті тощо.

На закінчення співається або рецитується Господня Молитва, яку священик завершує наступним словами:

Визволи нас, Господи, від усякого зла

і через блаженні страсті Твого Сина,

з якими нас єднає покаяння,

вчини, щоб ми возрадувалися участю в Його воскресінні.

Котрий живе і царює на віки вічні.

Якщо вимагають обставини, після загальної сповіді може мати місце якийсь молебень, наприклад, адорація хреста або Хресна путь згідно з міс­цевими звичаями і за бажанням вірних.

Відправа завершується відповідним співом, благословенням або ро­зі­сланням згромадження.

 

II. Покутна відправа на Адвент

20. Після відповідного співу і привітання служителя треба коротко ввести вірних у сенс відправи цими або подібними словами:

Брати і сестри, час Адвенту готує нас до святкування тайни Втілення Господнього, яке кладе початок нашому спа­сін­ню, а також народжує в нас очікування другого пришестя Христа, яким завершиться історія нашого спасіння. Але і то­ді, коли завітає до нас Господь у годину нашої смерті, треба, щоб застав нас невсипущими згідно з Євангелієм: “Блаженні ті слуги, яких Господь, коли прийде, застане на чуванні” (Лк 12, 37). Ця покутна відправа нехай учинить нас пильними і готовими на пришестя Господа, яке святкуватимемо у святих тайнах.

Або: Рим 13, 11-12

Пора нам уже пробудитись від сну.

Бо тепер спасіння ближче до нас, 

аніж тоді, коли ми увірували.

Ніч минула, а день наблизився,

тож відкиньмо вчинки темряви

й зодягнімось у зброю світла.

21. Молитва

Молімося, брати і сестри, щоб пришестя Христа, тайну якого ми відзначатимемо у найближчих урочистостях, застало нас пильними і готовими.

І всі якийсь час моляться у тиші.

Боже, Сотворителю небес, ми очікуємо Твого милосердя і благаємо, щоб ми, укріплені присутністю нашого Відкупителя, удостоїлися отримати прощення гріхів. Через Христа, Господа нашого. В: Амінь.

Або:

Всевишній Божий Сину, Сотворителю і Спасителю люд­сько­го роду, дай нам заради відкуплення світу, яке взяло початок від Твого народження з непорочної Діви, відчути, що через благодать, в якій Ти благоволив уподібнитися до нас в усьому, окрім гріха, ми визволені Тобою від гріхів. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. В: Амінь.

22. Читання

Друге пришестя Христа пов’язане з судом. Це ми своїми вчинками обираємо нагороду чи кару. Коли об’явиться Господь, тоді також виявиться і наш вибір. Покаяння – це момент вибору і рішення. 

Мал 3, 1-7а

Так говорить Господь: “Оце Я посилаю гінця свого…” аж до слів: “…говорить Господь сил.”

Бог послав у світ свого Сина не для того, щоб світ засудити, але щоб світ спа­сти. Отже, пришестя Христа, яке ми звершуємо у тайнах, є приходом спасіння. Тож звершуймо цю покутну відправу у сподіванні цього спасіння, щоб мати змогу радісно святкувати Різдво Христове і вийти назустріч Спасителю.

Псалом 85 (84)

Рефрен: Змилуйся, Боже, і дай нам спасіння.

Господь Ісус своїм пришестям вводить нас в нове життя, в новий світ. Вже тепер Церква є живим знаком цього святого міста, яке об’явиться в майбутньому. Проте ми своїми гріхами самі себе виключаємо з числа його жителів.

Одкр 21, 1-12

Я, Йоан, побачив нове небо і нову землю…

Спів перед Євангелієм

Прийди, Господи Ісусе.

Ось прийду незабаром

і Моя нагорода зі Мною.

Прийди, Господи Ісусе.

Або: (Одкр 22, 12. 17. 20)

Прийди, Господи Ісусе.

Дух і наречена мовлять: “Прийди!”

І хто почує, хай скаже: “Прийди!”

Прийди, Господи Ісусе.

Можна виконати інший відповідний спів.

Як за часів Йоана Хрестителя, так і тепер для нас очікування пришестя Христа повинно стати часом навернення і покаяння, щоб Його прихід приніс нам спасіння.

Мт 3, 1-12

У той час приходить Йоан Хреститель…

Або: Лк 3, 3-17

У той час Йоан Хреститель пройшов усю околицю…

23. Іспит совісті

Після гомілії робиться іспит совісті, приклад якого наводиться у Додатку III, с. 135. Проте завжди треба встановлювати хвилини тиші, щоб кожний мав змогу зробити більш персональний іспит совісті. 

24. Акт покаяння

Після іспиту совісті всі разом мовлять:

Сповідаюся Господу Богу Всемогутньому і вам, брати і се­стри, що безмірно согрішив я думкою, словом, вчинком і не­дбальством.

І, вдаряючи себе в груди, мовлять:

Моя провина, моя провина, моя дуже велика провина.

Потім продовжують:

Тому благаю Пресвяту завжди Діву Марію, всіх Ангелів та Святих і вас, брати і сестри, молитися за мене до Господа Бога нашого.

На закінчення співається або рецитується Господня Молитва, яку священик завершує наступним словами:

Боже, Ти на початку існування Всесвіту створив світло, щоб розпорошити темряву світу; просимо: нехай до нас вже зійде сам Податель світла, яке Ти приготував для нас ще перед віками, щоб народ, визволений з темряви давніх помилок гідними плодами покаяння, вийшов назустріч Твоєму Сину. Котрий живе і царює на віки вічні. В: Амінь.

Або:

Всемогутній вічний Боже, Ти через Втілення Твого Єдинородного Сина зволив примирити світ із своєю величчю; вчини, просимо, щоб ми з чистою і світлою радістю звершували тайну Різдва Господнього. Котрий живе і царює на віки вічні. В: Амінь.

На завершення після відповідного співу благословляється або розсилається згромадження.

 

III. Загальні покутні відправи

I. ГРІХ І НАВЕРНЕННЯ

25. Після відповідного співу (наприклад, Пс 139 (138), 1-12. 16. 23-24) і привітання головуючого служителя треба коротко ввести вірних у тему відправи. Потім головуючий закликає всіх до молитви і після паузи так її завершує:

Господи, Ісусе Христе, коли Петро тричі зрікся Тебе, Ти звер­нув на нього свій погляд, щоб він оплакував свій гріх і по­вернувся до Тебе усім серцем; споглянь також і на нас та доторк­нися наших сердець, щоб ми, навернувшись до Тебе, впродовж усього життя слідували за Тобою. Котрий живе і царює на віки вічні. В: Амінь.

26. Читання

Лк 22, 31-34: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі зречешся Мене”

Хвилина тиші.

Лк 22, 54-62: “Вийшовши звідти, Петро гірко заплакав”

Псалом 31 (30), 10. 15-17. 20 або: Псалом 51 (50); або інший спів.

Йн 21, 15-19: “Симоне Йонин, чи любиш ти Мене?”

27. Гомілія

Можна висвітлити наступні теми:

– ми маємо покладати надію на Божу благодать, а не на свої сили;

– ми маємо жити у вірності хрестильним обітницям як справжні Го­сподні учні;

– з приводу нашої слабкості ми часто потрапляємо у гріхи і зане­дбуємо свідчення Євангелія;

– у своєму милосерді Господь після нашого гріха знову приймає нас як своїх друзів, якщо ми вертаємося до Нього усім серцем. 

28. Іспит совісті

Після гомілії робиться іспит совісті, приклад якого наводиться у Додатку III, с. 135. Проте завжди треба встановлювати хвилини тиші, щоб кожний мав змогу зробити більш персональний іспит совісті.

29. Акт покаяння

Після іспиту совісті головуючий служитель закликає до молитви цими або подібними словами:

Хоча ми є грішниками, Бог сам перший нас полюбив і змилосердився над нами. Нехай Він нині обдарує нас любов’ю. І ми також, навернувшись до Нього усім нашим серцем, разом з Петром покірно визнаймо нашу любов.

Рефрен: Боже, Ти знаєш, що Тебе кохаю.

Було б добре між закликами робити паузи. Окремі заклики можуть подавати різні вірні, на які всі відповідають.

– Господи, ми, як Петро, більше покладалися на себе, ніж на Твою благодать.

Споглянь на нас і помилуй нас, Господи. (Рефрен)

– Ми поводилися зухвало і нерозважно і таким чином упали в спокусі.

Споглянь на нас і помилуй нас, Господи. (Рефрен)

– Ми були зарозумілими і вважали себе кращими за інших.

Споглянь на нас і помилуй нас, Господи. (Рефрен)

– Ми радше раділи з падінь наших братів, аніж сумували.

Споглянь на нас і помилуй нас, Господи. (Рефрен)

– Ми часто були байдужими до тих, що переживали труднощі, замість того щоб їм допомогти.

Споглянь на нас і помилуй нас, Господи. (Рефрен)

Ми через страх занедбували свідчення правді і справедливості.

Споглянь на нас і помилуй нас, Господи. (Рефрен)

Ми часто були невірними хрестильним обітницям, через які ми стали Твоїми учнями.

Споглянь на нас і помилуй нас, Господи. (Рефрен)

– Вознесімо до Отця нашу молитву, як навчив нас Христос, і просімо Його, щоб відпустив наші провини.

Отче наш, що єси на небесах,

нехай святиться ім’я Твоє,

нехай прийде Царство Твоє,

нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні;

і прости нам провини наші,

як і ми прощаємо винуватцям нашим;

і не введи нас у спокусу,

але визволи нас від лукавого.

30. Після відповідного співу головуючий служитель мовить заключну молитву і розсилає народ.

Господи Ісусе, наш Спасителю, Ти покликав Петра до апостольства і після його гріха і покаяння наново утвердив його як свого приятеля і князя Апостолів; звернися до нас і зглянься над нами, щоб ми, наслідуючи приклад Петра, після нашого гріха повернулися до Тебе і слідували за Тобою з більшою любов’ю. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. В: Амінь.

 

II. СИН ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО ОТЦЯ

31. Після відповідного співу і привітання головуючий служитель вводить вірних у тему відправи. Потім закликає всіх до молитви і після паузи так її завершує:

Господи, Всемогутній Боже, Ти є для всіх Отцем. Ти створив людей, щоб вони перебували у Твоєму домі у Твоїй славі. Відкрий наші серця, щоб чули Твій голос. Вчини, щоб ми, котрі своїми гріхами віддалилися від Тебе, тепер усім серцем повернулися до Тебе і визнали Тебе нашим Отцем, повним милосердя до всіх тих, що закликають Тебе. Вчини, щоб ми покинули зло і прости нам всі наші гріхи. Дай нам радість Твого спасіння, щоб ми після повернення до Тебе возрадувалися за святковим столом у Твоєму домі нині, і завжди, і на віки вічні. В: Амінь.

32. Читання

Еф 1, 3-7: “Призначив нас на те, щоб ми стали Його синами”

Псалом 27 (26), 1. 4. 7-10. 13-14.

Лк 15, 11-32: “Побачив його батько і змилосердився”

33. Гомілія

Можна висвітлити наступні теми:

– гріх є відкиненням синівської любові до Бога Отця;

– безмежне милосердя Отця до грішних синів;

– про справжнє навернення;

– про постійне прощення своїм братам;

– євхаристійний бенкет є увінчанням примирення Церкви з Богом.

34. Іспит совісті

Після гомілії робиться іспит совісті, приклад якого наводиться у Додатку III, с. 135. Проте завжди треба встановлювати хвилини тиші, щоб кожний мав змогу зробити більш персональний іспит совісті.

35. Акт покаяння

Після іспиту совісті головуючий служитель закликає до молитви цими або подібними словами:

Наш Бог є Богом милосердним, повільним до гніву і дуже терпеливим, що наново приймає нас, як батько приймає сина, який вертається з далекої країни. Звернімося до Нього і просімо:

Рефрен: Ми недостойні, Отче, зватися Твоїми синами.

Було б добре між закликами робити паузи. Окремі заклики можуть подавати різні вірні, на які всі відповідають.

– Зловживаючи Твоїми дарами, ми згрішили проти Тебе.

(Рефрен)

– Віддаляючись від Тебе у наших думках і серцях, ми згрі­шили проти Тебе.

(Рефрен)

– Покинувши Твою любов, ми згрішили проти Тебе.

(Рефрен)

– Шукаючи радше свого задоволення, аніж блага нашого і наших братів, ми згрішили проти Тебе.

(Рефрен)

– Мало турбуючись про наших братів, ми згрішили проти Тебе.

(Рефрен)

– Затримуючи прощення нашим братам, ми згрішили проти Тебе.

(Рефрен)

– Будучи невдячними за Твої численні милості, ми згрішили проти Тебе.

(Рефрен)

Тепер словами, яких нас навчив сам Ісус, закликаймо нашого Отця, щоб простив нам наші провини.

Отче наш, що єси на небесах,

нехай святиться ім’я Твоє,

нехай прийде Царство Твоє,

нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні;

і прости нам провини наші,

як і ми прощаємо винуватцям нашим;

і не введи нас у спокусу,

але визволи нас від лукавого.

36. Після відповідного співу головуючий служитель мовить заключну молитву і розсилає народ.

Боже наш і Отче, Ти призначив нас на те, щоб ми були Тво­їми дітьми і святими перед Твоїм обличчям та раділи у Тво­єму домі. Прийми нас і збережи нас у своїй любові, щоб ми з радістю і любов’ю жили у спільноті Твоєї святої Церкви. Через Христа, Господа нашого. В: Амінь.

 

III. ЄВАНГЕЛЬСЬКІ БЛАЖЕНСТВА

37. Після відповідного співу і привітання головуючий служитель вводить вірних у тему відправи. Потім закликає всіх до молитви і після паузи так її завершує:

Відкрий, Господи, наші серця, щоб ми сьогодні почули Твій голос і, прийнявши Євангеліє Твого Сина, через Його смерть і воскресіння змогли ходити у новому житті. Через Христа, Господа нашого. В: Амінь.

38. Читання

1 Йн 1, 5-9: “Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо”

Псалом 146 (145)

Мт 5, 1-10: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне”

39. Гомілія

Можна висвітлити наступні теми:

– через гріх, забуваючи заповіді Христа, ми противимося євангель­ським блаженствам;

– наша слабка віра у слова Христа;

– наша вірність наслідуванню Христа як у нашому особистому житті, так і в християнській спільноті та в людському суспільстві;

– окремі блаженства.

40. Іспит совісті

Після гомілії робиться іспит совісті, приклад якого наводиться у Додатку III, с. 135. Проте завжди треба встановлювати хвилини тиші, щоб кожний мав змогу зробити більш персональний іспит совісті.

41. Акт покаяння

Після іспиту совісті головуючий служитель закликає до молитви цими або подібними словами:

Брати і сестри, Ісус Христос залишив нам приклад, щоб ми йшли Його слідами. Зі смиренням і довірою вознесімо до Нього нашу молитву, щоб очистив наші серця і допоміг нам жити згідно з Його Євангелієм.

Господи Ісусе Христе, Ти сказав: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне”; ми натомість були занадто прив’язаними до багатства, яке наживали також неправедним шляхом.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,

Всі: Помилуй нас.

Господи Ісусе Христе, Ти сказав: “Блаженні тихі, бо успадкують землю”; ми натомість утискали нашого ближнього, і наш світ є повен незгоди і воєн.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,

Всі: Помилуй нас.

Господи Ісусе Христе, Ти сказав: “Блаженні ті, що плачуть, вони бо утішаться”; ми натомість нетерпеливо зносили наші труднощі і мало допомагали нашим братам, що були у журбі.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,

Всі: Помилуй нас.

Господи Ісусе Христе, Ти сказав: “Блаженні голодні і спраглі справедливості, бо вони наситяться”; ми натомість мало прагнули Тебе, джерела всякої святості, і лінувалися шукати справедливості щодо осіб і суспільства. 

Агнче Божий, що береш гріхи світу,

Всі: Помилуй нас.

Господи Ісусе Христе, Ти сказав: “Блаженні милосердні, бо вони отримають милосердя”; ми натомість затримували прощення нашим братам і сестрам та суворо їх судили. 

Агнче Божий, що береш гріхи світу,

Всі: Помилуй нас.

Господи Ісусе Христе, Ти сказав: “Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога”; ми натомість були рабами своєї пожадливості та тілесних бажань і відвертали від Тебе свої очі. 

Агнче Божий, що береш гріхи світу,

Всі: Помилуй нас.

Господи Ісусе Христе, Ти сказав: “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться”; ми натомість радше чинили несправедливість, аніж добровільно страждати за справедливість, а також дискримінували, гнобили та переслідували наших братів і сестер.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,

Всі: Помилуй нас.

Закликаймо Господа, нашого Отця, щоб визволив нас від зла і удостоїв нас участі у своєму Царстві.

Отче наш, що єси на небесах,

нехай святиться ім’я Твоє,

нехай прийде Царство Твоє,

нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні;

і прости нам провини наші,

як і ми прощаємо винуватцям нашим;

і не введи нас у спокусу,

але визволи нас від лукавого.

42. Після відповідного співу головуючий служитель мовить заключну молитву і розсилає народ.

Господи Ісусе Христе, тихий і сумирний серцем, милосердний миротворче, убогий і переслідуваний за справедливість, Ти через хрест увійшов до слави, щоб об’явити нам шлях спасіння; вчини, щоб ми, з радістю прийнявши Твоє Євангеліє і живучи згідно з Твоїм прикладом, стали спадкоємцями і сопричасниками Твого Царства. Котрий живеш і царюєш на віки вічні. В: Амінь.

 

IV. Покутна відправа для дітей

43. Ця схема покутної відправи пристосована для молодших дітей, навіть тих, які ще не приступили до сакраментальної сповіді.

Тема: БОГ НАС ШУКАЄ

44. Ця покутна відправа повинна бути приготована разом з дітьми; треба їм усвідомити сенс і мету цієї відправи. Діти повинні добре навчитися пісень, мати початкове освідомлення текстів Святого Письма, що будуть читатися, а також знати свої відповіді і жести під час відправи.

45. Привітання

Служитель тепло вітає дітей, що збираються у храмі або в іншому відповідному місці, та коротко пригадує значення відправи та її перебіг. Після привітання можна виконати спів на початок.

46. Читання

Служитель робить короткий вступ цими або подібними словами:

Дорогі діти! Ми всі через Хрещення стали синами і дочками самого Бога. Бог нас полюбив як батько, а також бажає, щоб і ми полюбили Його всім серцем. Але Він також вимагає, щоб ми були добрими до ближнього і так всі жили ща­сливо. Проте насправді люди не завжди роблять те, чого хо­че Бог. Вони собі говорять: “Не буду слухняним. Буду робити те, що мені заманеться”. І не слухають Бога і не бажають чути Його голос. Часто і ми робимо так само.

Ми це звемо гріхом. Чинячи його, ми відкидаємо Бога і віддаляємося від Нього. Що ж говорить Бог, коли хтось відвертається від Нього? Що ж Він робить, коли ми сходимо з доброї дороги і йдемо неправильним шляхом? Послухаймо, яку відповідь дасть нам Господь.

47. Читається лише одне читання з Святого Письма.

Лк 15, 1-7: 

У той час підходили до Ісуса всі митарі та грішники…

48. Гомілія

Гомілія повинна бути короткою і показувати дітям передусім любов Бога до нас, таким чином налаштовуючи їх до іспиту совісті.

49. Іспит совісті

Служитель своїми вказівками, дотримуючись пауз, допомагає дітям провести іспит совісті.

50. Акт покаяння

Подані нижче літанійні молитви подає або служитель, або вибрані діти чи одна дитина. Перед відповідями, які можуть також співатися, було б добре зробити паузу.

Наш Бог і Отець любить нас та прагне нашого спасіння. Ми натомість часто чинили зло і забували, що ми є Його дітьми. Тому всі разом звернімося до Господа:

Рефрен: Боже, Ти любиш нас і нас шукаєш.

– Ми часто засмучували наших батьків і вчителів.

Рефрен.

– Ми сварилися і говорили погані слова нашим ближнім.

Рефрен.

– Ми лінувалися вдома і в школі і не бажали допомагати нашим батькам, братам і сестрам та іншим дітям.

Рефрен.

– Ми говорили неправду і не дотримувалися наших обіт­ниць.

Рефрен.

– Ми не поважали інших і не робили для них добрих вчинків.

Рефрен.

Тепер разом з Ісусом, нашим братом, звернімося до Отця і просімо Його, щоб відпустив наші гріхи.

Отче наш, що єси на небесах,

нехай святиться ім’я Твоє,

нехай прийде Царство Твоє,

нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні;

і прости нам провини наші,

як і ми прощаємо винуватцям нашим;

і не введи нас у спокусу,

але визволи нас від лукавого.

51. Акт розкаяння і рішення виправитись

Своє розкаяння і рішення виправитися діти можуть виявити якимось знаком, наприклад, кожна дитина може підійти зі свічкою до вівтаря або до іншого відповідного місця і за допомогою запалити її, кажучи:

Я жалкую, Отче, за все зло, що я заподіяв (-ла), і за добро, якого я не зробив (-ла). Я щиро бажаю бути добрим, слухняним, щирим, щедрим (можна додати інші) і хочу завжди бути справжньою Твоєю дитиною.

Замість свічки або разом з нею діти можуть принести листок з написаною своєю молитвою або особливим рішенням і скласти їх на вівтарі або на приготовленому столі.

Якщо є багато дітей, служитель запрошує всіх разом рецитувати молитву, подану вище.

52. Молитва служителя

Бог, наш Отець, що нас шукає, коли ми сходимо з доброї дороги, завжди готовий пробачити нам зло, що чинимо. Нехай помилує нас Всемогутній Бог і, відпустивши наші гріхи, приведе нас до вічного життя. В: Амінь.

53. Служитель запрошує дітей до співу подяки. Потім їх розсилає.

 

V. Покутна відправа для молоді

54. Ця покутна відправа повинна бути приготована з молоддю, їй також треба доручити вибір чи укладення текстів і пісень. Лектори, кантори і хор повинні бути вибрані з-посеред молодих людей.

Тема: ВІДНОВЛЕННЯ ЖИТТЯ ЗГІДНО З ХРИСТИЯНСЬКИМ ПОКЛИКАННЯМ

55. Привітання

Служитель вітає всіх цими або подібними словами:

Дорога молодь! Ми зібралися тут, щоб чинити покаяння і відновити наше життя. Це не означає лише журитися і опла­кувати наші колишні гріхи, але передусім з великою надією дивитися в майбутнє. Бог через покаяння стелить перед нами нову дорогу, все далі провадячи нас до повноти свободи Божих дітей. Христос, закликаючи нас до навернення, запрошує нас до Царства свого Отця. Він про це повчав у притчі про купця, що, знайшовши цінну перлину, продав усе, що мав, пішов і купив її. Також і ми повинні бути готовими слідувати за цією великою радою і втрачати життя заради Христа і Його Євангелія, щоб взамін отримати набагато цінніше нове життя.

Потім виконується спів, в якому звучить заклик до нового життя або обіт­ниця усім серцем слідувати Божому покликанню, наприклад:

Псалом 40 (39)

Рефрен: Боже, Твою я виконаю волю.

56. Молитва

Боже, Ти покликав нас з темряви до свого світла, з обману до правди, зі смерті до життя. Ти вилив на нас Святого Духа, відкриваючи наші вуха і зміцнюючи наші серця, щоб, розпізнавши своє покликання, ми йшли вузькою дорогою, яка веде до справжнього християнського життя. Через Христа, Господа нашого. В: Амінь.

57. Читання

Рим 7, 18-25

Брати, я знаю, що не живе в мені…

Або: Рим 8, 19-23

Брати, усе творіння з надією очікує…

Пісня або хвилина тиші.

Мт 13, 44-46

У той час Ісус сказав до юрби: “Царство Небесне по­дібне…”

58. Гомілія

Можна висвітлити наступні теми:

– закон гріха, що воює в нас супроти Бога;

– необхідність покинути гріховне життя, щоб ми могли увійти в Боже Царство.

59. Іспит совісті

Після гомілії робиться іспит совісті, приклад якого наводиться у Додатку III, с. 135. Проте завжди треба встановлювати хвилини тиші, щоб кожний мав змогу зробити більш персональний іспит совісті.

60. Акт покаяння

Господь, Ісус Христос, покликав грішників до Царства свого Отця. Нехай тепер кожний розкається у глибині свого серця і висловить прагнення нового життя.

Після паузи всі разом говорять формулювання загальної сповіді:

Сповідаюся Господу Богу Всемогутньому і вам, брати і сестри, що безмірно согрішив я думкою, словом, вчинком і не­дбальством.

І, вдаряючи себе в груди, мовлять:

Моя провина, моя провина, моя дуже велика провина.

Потім продовжують:

Тому благаю Пресвяту завжди Діву Марію, всіх Ангелів та Святих і вас, брати і сестри, молитися за мене до Господа Бога нашого.

Служитель:

Господи Боже, Ти все знаєш. Ти знаєш, що ми маємо щире прагнення краще служити Тобі і нашим братам і сестрам. Споглянь на нас і вислухай наші молитви.

Лектор: Дай нам благодать справжнього навернення.

Рефрен: Тебе просимо: вислухай нас, Господи.

– Розбуди в нас духа покаяння і зміцни наші рішення.

Рефрен.

– Відпусти наші гріхи і пробач наші недосконалості.

Рефрен.

– Наповни наші серця духом довіри і великодушності.

Рефрен.

– Вчини нас вірними учнями Твого Сина і членами Його Церкви.

Рефрен.

Служитель:

Бог, що не бажає смерті грішника, але щоб він навернувся і мав життя, нехай милостиво пробачить зло наших гріхів і виявить до нас, молільників, своє милосердя згідно зі словом свого Сина:

Всі разом:

Отче наш, що єси на небесах,

нехай святиться ім’я Твоє,

нехай прийде Царство Твоє,

нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні;

і прости нам провини наші,

як і ми прощаємо винуватцям нашим;

і не введи нас у спокусу,

але визволи нас від лукавого.

61. Відправа завершується відповідним співом і розісланням згромадження.

 

VI. Покутна відправа для хворих

62. Служитель, взявши до уваги стан хворих, йде або до кімнати, де вони перебувають, або збирає їх у каплиці чи храмі. Вибір текстів і самі тексти треба пристосувати до умов хворих, що беруть участь у відправі. Оскільки дуже часто ніхто з присутніх не спроможний бути лектором, треба запросити, якщо це можливо, якусь іншу особу виконувати це завдання.

Тема: ЧАС ХВОРОБИ Є ЧАСОМ БЛАГОДАТІ

63. Привітання

Служитель вітає всіх цими або подібними словами:

Улюблені! Слова покаяння, які проголошував Христос, несуть благу звістку про любов і милосердя Бога, що чинить нас спроможними все більше і більше направляти усе наше життя до Нього. Отже покаяння є даром від Бога, який треба прийнятий з вдячністю. З таким наставленням серця, з про­стотою і смиренням відкриймо перед Богом наше сумління і просімо, щоб дарував нам своє примирення, як і ми прощаємо нашим боржникам.

У цьому місці можна разом з хворими або з хором заспівати якийсь покутний спів.

64. Молитва

Боже, джерело доброти і милості, дай своїм дітям, зібраним у Твоє ім’я, духа покаяння і довіри, щоб ми, шукаючи Твого і братерського прощення, визнали щиро наші гріхи. Через цю відправу просимо: віднови нашу єдність з Тобою і нашими ближніми, щоб ми краще могли Тобі служити. Через Христа, нашого Господа. В: Амінь.

65. Читання

Можна зробити вступ цими або подібними словами:

Наша віра навчає нас, що наші страждання особливо єднають нас зі спасенними стражданнями Христа, нашого Го­спода. Він не тільки пройшов, благословляючи і зцілюючи хворих тілом і душею, але також взяв на себе наші слабкості і наші болі, щоб примирити нас з Отцем і відкрити наші серця на надію. Вся Церква дивиться на хворих з великою любов’ю і молиться з ними і за них, щоб отримали розраду та спа­сіння. Послухаймо, отже, з надією Боже Слово.

66. Як 5, 13-16

Браття, страждає хтось між вами…

Псалом 130 (129)

Рефрен: Бог нам дарує доброту і милість.

Або: Псалом 51 (50)

Рефрен: Прости нас, Боже, змий наші провини.

Мк 2, 1-12

Того часу Ісус повернувся до Капернауму…

67. Гомілія

Служитель у гомілії нехай говорить про справжню хворобу гріха, яка вражає не тіло, а душу, а також про владу прощення гріхів, дану Хри­стом Церкві. Також може підкреслити силу християнського страждання, пожертвуваного заради інших.

68. Іспит совісті

Після гомілії робиться іспит совісті, приклад якого наводиться у Додатку III, с. 135. Проте завжди треба встановлювати хвилини тиші, щоб кожний мав змогу зробити більш персональний іспит совісті.

Можна також додати нижчеподані запитання, пристосовані до ситуації хворих.

– Чи я завжди покладався на доброту і Провидіння Бога, навіть у стражданні і хворобі?

– Чи я віддаляв від себе злість, роздратування, відчай і погані почуття?

– Чи я використовував вільний час для виправлення життя і спілкування з Богом?

– Чи я приймаю хворобу і страждання як можливість спів­страждати з Христом, що через свої страсті нас відкупив?

– Чи я мав переконання у вірі, що зносячи терпеливо страждання, спричиняюсь для добра Церкви, що є Тілом Христа?

– Чи я виявляв пошану і співчуття до ближніх хворих у їхніх труднощах?

– Чи я вдячний тим, що лікують мене, а також тим, що ме­не відвідують?

– Чи я давав добрий приклад як справжній християнин?

– Чи я каявся в своїх гріхах і чи покутував за них, терпеливо зносячи хворобу чи слабкість?

69. Акт покаяння

Після паузи всі разом говорять формулювання загальної сповіді:

Сповідаюся Господу Богу Всемогутньому і вам, брати і се­стри, що безмірно согрішив я думкою, словом, вчинком і не­дбальством.

І, вдаряючи себе в груди, мовлять:

Моя провина, моя провина, моя дуже велика провина.

Потім продовжують:

Тому благаю Пресвяту завжди Діву Марію, всіх Ангелів та Святих і вас, брати і сестри, молитися за мене до Господа Бога нашого.

Лектор:

Господи, наш Боже, ми носимо ім’я Твого Сина і звемо Тебе нашим Отцем. Помилуй нас, бо ми образили Тебе і чинили несправедливість нашим братам.

Рефрен: Дай нам справжнє покаяння і любов до Тебе і до ближніх.

– Господи Ісусе Христе, Ти через страждання та свій хрест відкупив нас і дав приклад терпеливості й любові. Помилуй нас, бо ми образили Тебе і недбало служили Тобі і нашим братам.

Рефрен.

Лектор:

Господи, Святий Духу, Ти промовляєш до нас у Цер­кві та в наших сумліннях, пробуджуючи наші серця до добра. Помилуй нас, бо ми образили Тебе своїм непо­слухом і твердістю серця.

Рефрен.

Служитель:

Вознесімо до Бога Отця нашу молитву, щоб Він відпустив наші гріхи і визволив нас від зла:

Всі разом:

Отче наш, що єси на небесах,

нехай святиться ім’я Твоє,

нехай прийде Царство Твоє,

нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні;

і прости нам провини наші,

як і ми прощаємо винуватцям нашим;

і не введи нас у спокусу,

але визволи нас від лукавого.

70. Потім хор або зібрані вірні можуть виконати спів. Відправа завершується подякою:

71. Боже розради і Отче милосердя, що пробачаєш гріхи тим, що на Тебе уповають:

Всі: Ми Тебе хвалимо і благословляємо.

Боже розради і Отче милосердя, що засмучених і стражденних робиш учасниками страждань Твого Сина заради спасіння всього світу:

Всі: Ми Тебе хвалимо і благословляємо.

Боже розради і Отче милосердя, що виявляєш свою любов до скорботних і зажурених і даєш їм надію на спасіння та обі­цяєш нагороду вічного життя: 

Всі: Ми Тебе хвалимо і благословляємо.

Молімося.

Твоя доброта, Господи, незмірна і милосердя безмежне. Ми дякуємо Тобі за отримані дари і просимо, щоб Ти зглянувся над Твоєю родиною, зібраною в ім’я Твого Сина, і збережи її у живій вірі, у стійкій надії та в щирій любові до Тебе і ближнього. Через Христа, Господа нашого. В: Амінь.

Або:

72. Замість молитви відправа може завершитись благословенням:

Нехай Бог миру наповнить ваші серця всяким благом, щоб, укріплені Божою надією і розрадою та живучи згідно з Йо­го волею, ви отримали вічне спасіння. Нехай це і всяке інше благо дасть вам Бог Всемогутній, Отець, і Син, і Святий Дух. В: Амінь.

73. Служитель розсилає зібрання і запрошує всіх присутніх до сердечної розмови з хворими.

 

1 Пор. SC, n. 109; Paulus VI, Const. Apost. Poenitemini, 17 febr. 1966, n. IX: A.A.S. 58 (1966), стор. 185.

 

 

   

            

   
© Комісія у справах Літургії при Конференції римсько-католицьких єпископів України, 2015 р.