ВСТУП

I. ЗНАЧЕННЯ І ГІДНІСТЬ ТАЇНСТВА ПОДРУЖЖЯ

1. Подружній союз, через який мужчина і жінка утворюють поміж собою спільноту всього свого життя¹, черпає силу і міць з акту творіння, але для вірних він отримав вищу гідність через зарахування його до таїнств Нового Завіту.

2. Подружжя утворюється через укладення союзу поміж супругами, тобто через невідкличну і двосторонню згоду, через яку вони добровіль­но віддають і приймають один одного. Цілковитої вірності супругів, а також непорушної єдності їхніх уз вимагає як сама єдність мужчини і жін­ки, так і благо дітей².

3. Подружжя і любов супругів за своєю природою направлені на народження та виховання потомства і знаходять у цьому неначе своє увінчання³, а діти – найцінніший дар подружжя – приносять найбільше блага самим батькам.

4. Найглибша спільнота життя і любові, яка керується власними законами і отримала таке велике благословення, що не занапастив її первородний гріх⁴, і через яку супруги “вже не двоє, а лише одне тіло”⁵, була встановлена Богом Творцем. Тому ці святі узи не підлеглі людському осуду, лише Творцеві Подружжя, що схотів обдарувати його особливими дарами і цілями⁶.

5. Христос Господь, відновлюючи усе творіння⁷, схотів привести По­дружжя до первісної форми і святості, так, щоб те, що Бог з’єднав, людина не розлучала⁸. І щоб ця непорушна угода супругів стала яснішим знаком і щоб полегшити її виконання, Христос за прикладом свого шлюбного союзу з Церквою возніс її до гідності таїнства⁹.

6. Ісус Христос через свою присутність вніс благословення і радість у весілля в Кані, перетворивши воду у вино, і цим передвістив часи нового і вічного союзу. “Адже як колись Бог вийшов назустріч своєму народові з союзом любові і вірності, так тепер Спаситель людей”¹⁰ являє себе як Наречений Церкви, довершуючи союз із нею у своїй пасхальній тайні.

7. Через Хрещення, яке є таїнством віри, чоловік і жінка раз і навіки вводяться в союз Христа з Церквою, і таким чином їхня подружня спільнота довершується у Христовій любові й обдаровується силою Його жертви¹¹. З цього нового стану виникає, що дійсне Подружжя охрещених завжди є таїнством¹².

8. Завдяки таїнству Подружжя християнські супруги стають знаком тайни єдності і плідної любові Христа і Церкви та беруть в ній участь¹³; тому вони, єднаючись у подружньому акті, приймаючи і виховуючи потомство, допомагають один одному в дорозі до святості і в Божому народі посідають власне місце і дар¹⁴.

9. Через це таїнство Святий Дух чинить, що як “Христос полюбив Церкву й видав себе за неї”¹⁵, так і християнські супруги, рівні у гідності, намагаються живити і зміцнювати своє подружжя через взаєм­ну самопосвяту і нероздільну любов, яка плине з Божого джерела любо­ві, щоб єднаючи божественне і людське, у благополуччі та недолі перебу­вати у вір­ності тілом і душею¹⁶, цураючись усякого перелюбу та роз­­лу­чення¹⁷.

10. Щире плекання подружньої любові та увесь сенс сімейного життя скеровані на те, щоб супруги, не забуваючи про інші цілі Подружжя, були схильні мужньо співпрацювати з любов’ю Творця і Спасителя, котрий через них постійно збільшує і збагачує свою родину¹⁸. Так, отже, уповаючи на божественне Провидіння і вдосконалюючи в собі духа жертовності, вони прославляють Творця і прямують до досконалості в Христі¹⁹, коли зі щедрою, людською і християнською відповідальністю виконують завдання народження потомства²⁰.

11. Бог же, що покликав наречених до подружжя, й надалі кличе їх в по­дружжі²¹. Ті, що одружуються в Христі, можуть у вірі в Боже Слово плід­но звершувати тайну єдності Христа і Церкви, праведно жити і складати привселюдне свідчення. Подружжя, бажане у світлі віри, приготоване, укладене і втілюване в повсякденному житті, є тим, що “Церква єднає, жертва укріплює, благословення підтверджує, ангели проголошують, а Отець визнає… Що ж за зв’язок двох вірних в одній надії, в одному порядку і взаємному служінні! Обох єднає дух братерства, обох єднає взаємне служіння, немає серед них ні духовного, ні тілесного розмежування. Є ж бо вони двоє в одному тілі; а де одне тіло, один також дух”²².

 

II. ОБОВ’ЯЗКИ І СЛУЖІННЯ

12. Приготування і укладення Подружжя, що відноситься передусім до самих майбутніх супругів та їхніх родин, з огляду на пастирські та лі­тургійні міркування належить також до обов’язків єпископа, настоятеля і його вікаріїв, а також, в якійсь мірі, всієї церковної спільноти²³.

13. Беручи до уваги норми і пастирські вказівки, які може встановити Кон­ференція Єпископів щодо приготування наречених і пастирства по­дружжів, єпископ у всій своїй дієцезії повинен управляти укладанням Таїнства та пастирською опікою подружжів, надаючи вірним допомогу, завдяки якій подружній стан зберігатиме християнський дух і вдо­ско­­на­лю­ватиметься²⁴.

14. Пастирі мають обов’язок піклуватися про те, щоб у їхніх власних цер­ковних спільнотах було сприяння подружжям, особливо:

1) проповідуванням, катехізацією, відповідно пристосованою для малолітніх, молоді і дорослих, також за допомогою засобів масової інформації, завдяки чому вірні отримають повчання про значення християн­ського Подружжя, а також про обов’язки супругів і християнських батьків;

2) особистим приготуванням до укладення Подружжя, яке налаштовує наречених до святості в їхньому новому стані і до його обов’язків;

3) плідним звершенням літургії Подружжя, яка повинна висвітлювати істину про те, що супруги є знаком і одночасно учасниками тайни єдності та плід­ної любові Христа і Церкви;

4) підтримкою подружжів, щоб вони, вірно зберігаючи і дбаючи про подружній союз, наближалися кожного дня у сім’ї до святості і довершеності життя²⁵.

15. Для належного приготування до Подружжя потрібна достатня кількість часу. Про цю вимогу наречені повинні знати завчасно.

16. Пастирі, ведені Христовою любов’ю, нехай приймають наречених та передовсім розпалюють і живлять їхню віру, адже таїнство Подружжя грунтується на вірі та її домагається²⁶.

17. Нагадавши нареченим фундаментальні істини християнського віро­вчення, які були згадані вище (пп. 1-11), нехай їм проведуть катехезу відносно вчення про подружжя і родину, а також про саме таїнство, його обряди, молитви і читання, так, щоб вони могли свідомо і плідно його звершувати.

18. Католики, які ще не прийняли таїнства Конфірмації, перед укладенням Подружжя, щоб доповнити християнське втаємничення, повинні прийняти його, якщо це можна зробити без особливих незручностей. Нареченим радиться, щоб у часі приготування до таїнства Подружжя вони прийняли таїнство Покаяння, якщо це потрібно, і щоб приступили до Пресвятої Євхаристії, особливо під час самого звершення таїнства По­дружжя²⁷.

19. Перед шлюбом треба переконатися, що немає жодних перешкод для дійсного і правомірного укладення Подружжя²⁸.

20. У часі приготування, беручи до уваги погляди народу на Подружжя і родину, пастирі нехай намагаються благовістити про взаємну любов та істинну любов у світлі віри. Також те, що вимагається правом для дійсного та правомірного укладення Подружжя, може спричинитися до зростання живої віри і плідної любові поміж нареченими, щоб постала хри­сти­янська родина.

21. Якщо ж, незважаючи на всі зусилля, наречені відкрито й рішуче намагаються відкинути те, що при укладенні Подружжя поміж охрещеними встановила Церква, пастир не може дозволити їм приступити до обряду; і навіть якщо це робиться з жалем, він повинен усвідомити собі, а також самим зацікавленим, що у такому стані речей не Церква, лише вони самі, стають на перешкоді для звершення обряду, про який просять²⁹.

22. У подружніх справах нерідко виникають особливі обставини, наприклад: Подружжя з охрещеною некатолицькою стороною, з катехуменом, просто з неохрещеною стороною, а також зі стороною, що виразно зреклася католицької віри. Ті, хто оточуватиме їх пастирською опікою, нехай візьмуть до уваги норми Церкви, передбачені на такі випадки, і в ра­зі потреби нехай звернуться до компетентної влади.

23. Добре було б, якби той самий пресвітер, що готував наречених, мав проповідь під час звершення Таїнства, прийняв подружню згоду, а також звершував Месу.

24. Також диякон, що отримав дозвіл від настоятеля або від ординарія місця, може головувати звершенню таїнства³⁰, не виключаючи уділення шлюбного благословення.

25. Там, де немає пресвітерів і дияконів, дієцезіальний єпископ, отримавши позитивну відповідь від Конференції Єпископів та дозвіл Апо­стольського Престолу, може делегувати мирян до асистування при укладенні Подружжя. Слід вибрати відповідного мирянина, який здатний приготувати наречених і належно виконати літургійні подружні обряди³¹. Він запитує про подружню згоду і приймає її від імені Церкви³².

26. Інші миряни різним чином можуть брати участь, як у духовному приготуванні наречених, так і в самому звершені обряду. Натомість уся християнська спільнота повинна співпрацювати, щоб дати свідчення віри і явити світові любов Христа.

27. Подружжя необхідно укладати в парафії нареченого або нареченої. За дозволом свого ординарія чи настоятеля можна укласти Подружжя в іншому місці³³.

 

III. ЗВЕРШЕННЯ ОБРЯДУ ПОДРУЖЖЯ

Приготування

28. Оскільки Подружжя встановлене для зростання і освячення Божого народу, його звершення має спільнотний характер, який домагається участі парафіяльної спільноти або принаймні деяких її членів. Беручи до уваги місцеві звичаї, в залежності від обставин можна укладати більшу кількість Подружжів одночасно або звершувати таїнство під час недільної Меси.

29. Само звершення таїнства треба старанно приготувати, по мірі можливості за участі наречених. Подружжя, як правило, належить укладати під час Меси. Проте настоятель, взявши до уваги пастирські потреби, а також рівень участі наречених і учасників урочистості в житті Церкви, нехай визначиться, як краще запропонувати укладення Подружжя: під час Меси чи поза нею³⁴. Якщо є така можливість, за участі наречених можна вибрати наступне: читання зі Святого Писання, які пояснюватимуться у гомілії; форму, в якій вони висловлять свою взаємну згоду; формуляри благословення обручок, шлюбного благословення, інтенції вселенської молитви та співи. Крім того, треба використовувати передбачені в обрядах тести на вибір і рахуватися з місцевими звичаями, яких можна до­триматися, якщо за цим промовляють обставини.

30. Співи повинні бути пристосованими до обряду Подружжя і виражати віру Церкви. Слід звернути увагу на значення респонсорійного псалма під час літургії Слова. Сказане відносно співу відноситься також до вибору музичних творів.

31. Святковий характер звершення Подружжя повинен віддзеркалюватися також у відповідній декорації храму. Ординарії місця нехай дбають про те, щоб окрім належній світській владі пошани у рамках літур­гій­них приписів, не вирізняти окремих приватних осіб чи соціальні стани³⁵.

32. Якщо Подружжя укладається в день, який має покутний характер, особливо у Великому Пості, настоятель повинен пригадати нареченим, щоб вони мали на увазі особливий характер цього дня. Заборонено укла­дати Подружжя у Велику П’ятницю Господніх страстей і у Велику Суботу.

 

Про звершення обрядів

33. При укладанні Подружжя під час Меси використовується обряд, описаний у I розділі. Якщо Подружжя укладається поза Месою, обряд звершується після літургії Слова згідно з нормами II розділу.

34. Коли Подружжя укладається під час Меси, використовується формуляр обрядової Меси з укладенням Подружжя і ризи білого або святкового кольору. Якщо припадає день, згаданий у пп. 1-4 таблиці пріоритету літургійних днів, тоді звершується Меса з дня із власними читаннями, зберігаючи благословення новоодружених, а також, в залежності від обставин, властиве для обряду формулювання кінцевого благословення.

Якщо ж у Різдвяному або Звичайному періодах Подружжя укладається в неділю під час Меси, в якій бере участь парафіяльна спільнота, звершується Меса з неділі.

Оскільки літургія Слова, пристосована до обряду Подружжя, має велике значення для катехези, яку слід провести на тему самого таїнства і подружніх обов’язків, то у випадку, коли не звершується Меса з укладен­ням Подружжя, можна одне читання взяти з текстів, передбачених для звершення обряду Подружжя (пп. 179-222).

35. В обряді укладення Подружжя мають бути роз’яснені наступні головні елементи: літургія Слова, яка підкреслює значення християнського Подружжя в історії спасіння, а також його завдання і обов’язки щодо освячення супругів і дітей; згода сторін, якої вимагає і яку приймає асистуючий; достойна молитва, в якій проситься Божого благословення для наречених; євхаристійне Причастя обох супругів та інших учасників, яким в особливий спосіб живиться їхня любов і завдяки якому вони входять у сопричастя з Богом і ближніми³⁶.

36. Якщо Подружжя укладається між католицькою стороною і охрещеною некатолицькою стороною, обряд укладення Подружжя слід звершувати поза Месою (пп. 79-117), в іншому ж випадку, за дозволом ордина­рія місця, можна укласти Подружжя під час Меси (пп. 45-78); щодо до­пу­щення некатолицької сторони до євхаристійного Причастя, треба дотримуватися норм, виданих для різних випадків³⁷. Якщо ж Подружжя укладає католицька сторона з катехуменом або з нехристиянською стороною, належить застосувати нижчеподаний обряд (пп. 152-178), беручи до уваги зміни, передбачені на різні випадки.

37. Хоча пастирі є слугами Євангелія Христа для всіх, проте вони мають звернути особливу увагу на тих католиків і некатоликів, які ніколи чи майже ніколи не беруть участь в обрядах Подружжя і Євхаристії. Ця пастирська настанова насамперед відноситься до самих молодожонів.

38. Якщо Подружжя укладається під час Меси, крім усього потрібного для звершення Меси, у сакристії необхідно приготувати книгу “Обряди укладення Подружжя” і обручки для наречених. Треба також приготувати посудину зі свяченою водою, а також чашу належної величини для Причастя у двох видах.

 

IV. АДАПТАЦІЇ, ЯКІ МОЖУТЬ ЗАСТОСУВАТИ КОНФЕРЕНЦІЇ ЄПИСКОПІВ

39. Конференції Єпископів на основі Конституції про святу літургію³⁸ можуть адаптувати цей Римський Ритуал до звичаїв і потреб окремих країн. Після затвердження Апостольським Престолом можна його використовувати у краях, для яких він призначений.

40. До компетенції Конференції Єпископів належить:

1) Окреслити нижченаведені (пп. 41-44) адаптації;

2) Пристосувати і доповнити, якщо це потрібно, п. 36 і наступні Рим­ського Ритуалу (Звершення обряду Подружжя), щоб участь вірних була свідомою і активною.

3) Приготувати переклади текстів так, щоб вони були дійсно присто­совані до характеру різних мов і різних культур. За кожним разом, коли це буде потрібне, необхідно до співу додати мелодії.

4) У друкованих виданнях застосувати такий порядок викладення, який найкраще відповідатиме пастирським потребам.

41. Під час підготовки адаптацій слід мати на увазі наступне:

1) Формулювання Римського Ритуалу можна пристосувати або, якщо це потрібно, доповнити (це також стосується запитань перед укладенням Подружжя і самого формулювання подружньої згоди).

2) Коли Римський Ритуал передбачає декілька формулювань на вибір, дозволяється долучити інші формулювання того самого характеру.

3) Зберігаючи структуру сакраментального обряду, дозволяється до­па­сувати порядок частин. Якщо це здаватиметься доречним, можна оминути запитання перед висловленням подружньої згоди, за умови, що асистуючий запитає про згоду сторін і цю згоду прийме.

4) Якщо цього вимагає пастирська необхідність, можна постановити, щоб питання про згоду сторін ставилися завжди.

5) Після вручення обручок згідно з місцевим звичаєм може відбутися увінчання нареченої вінком або вкриття молодожонів фатою.

6) Якщо в якихось краях подання руки або благословення та вручення обручок не відповідають народній культурі, дозволяється ці обряди пропустити або замінити їх іншими.

7) Необхідно старанно й розсудливо продумати, що можна прийняти з традицій і звичаїв окремих народів.

42. Згідно з приписами, які знаходяться в Конституції про святу літургію (п. 63 б), кожна Конференція Єпископів може опрацювати свій власний обряд Подружжя, пристосований до місцевих і народних звичаїв, та отримати затвердження Апостольського Престолу, однак необхідно до­тримуватися правила, щоб кожний асистуючий вимагав згоди сторін³⁹, приймав її, а також уділяв шлюбного благословення⁴⁰. Вступ, який знаходиться у Римському Ритуалі⁴¹, необхідно помістити також у власному Ритуалі, за винятком деталей, що відносяться до перебігу обряду.

43. Все, що є гідне у звичаях і способах укладання Подружжя серед народів, які щойно прийняли Євангеліє, і що не пов’язане із забобонами та лжевченням, необхідно з прихильністю оцінити і, якщо це можливо, зберегти непорушним, і навіть використати у самій літургії, оскільки це відповідатиме засадам істинного та автентичного духа літургії⁴².

44. Церемонії Подружжя, які згідно зі звичаями окремих народів відбуваються вдома і тривають навіть по декілька днів, необхідно пристосувати до християнського духа та літургії. У цьому випадку Конференція Єпископів, беручи до уваги пастирські потреби народів, може ухвалити, щоб сам обряд таїнства відбувався вдома.

Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні, з огля­ду на традицію, вирішила доповнити формулювання подружньої згоди словами: “Нехай у цьому допоможе мені Господь, Бог Всемогутній, у Трійці єдиний, і всі Святі”. У всьому іншому Конференція вирішила повністю дотримуватися Римського Ритуалу.

 

1 C.I.C., can. 1055, §1.

2 Пор. Conc. Vat. II, Const. pastoralis de Ecclesia in mundo huius temporis, Gaudium et spes (далі – GS), n. 48.

3 Пор. там же.

4 Мт 19, 6.

5 Пор. благословення новоодружених.

6 Пор. GS, n. 48.

7 Пор. 2 Кор 5, 17.

8 Пор. Мт 19, 6.

9 Пор. GS, n. 48.

10 Там же.

11 Пор. Ioannes Paulus II, Adhortatio Apostolica Familiaris consortio (далі – FC), n. 13: A.A.S. 74 (1982) 95; пор. GS, n. 48.

12 Пор. C.I.C., can. 1055, §2.

13 Пор. Еф 5, 25.

14 Пор. 1 Кор 7, 7; Conc. Vat. II, Const. dogmatica de Ecclesia, Lumen gentium (далі – LG), n. 11.

15 Пор. Еф 5, 25.

16 Пор. GS, nn. 48, 50.

17 Пор. там же, n. 49.

18 Пор. там же, n. 50.

19 Пор. 1 Кор 7, 5.

20 Пор. GS, n. 50.

21 Пор. FC, n. 51: A.A.S. 74 (1982) 143.

22 Tertullianus, Ad uxorem, II, VIII: CCL I, 393.

23 Пор. FC, n. 66: A.A.S. 74 (1982) 159-162.

24 Пор. там же; пор. C.I.C., can. 1063-1064.

25 Пор. C.I.C., can. 1063.

26 Пор. Conc. Vat. II, Const. de sacra Liturgia, Sacrosanctum Concilium (далі – SC), n. 59.

27 Пор. C.I.C., can. 1065.

28 Пор. там же, can. 1066.

29 Пор. FC, n. 68: A.A.S. 74 (1982) 165.

30 Пор. C.I.C., can. 1111.

31 Пор. там же, can. 1112, § 2.

32 Пор. там же, can. 1108, § 2.

33 Пор. там же, can. 1115.

34 Пор. SC, n. 59.

35 Пор. там же, n. 32.

36 Пор. Conc. Vat. II, Decr. de apostolatu laicorum, Apostolicam actuositatem, n. 3; LG, n. 12.

37 Пор. C.I.C., can. 844.

38 Пор. SC, nn. 37-40 і 63b.

39 Пор. SC, n. 77.

40 Пор. там же, n. 78.

41 Пор. там же, n. 63b.

42 Пор. там же, n. 37.