Друзі в Facebook  

   

Останніми днями суспільство активно обговорює релігійну тему Господньої молитви Отче наш, проблеми з перекладом якої спробував пояснити Папа Франциск. Слова “і не введи нас у спокусу” були також офіційно змінені в Католицькій Церкві Франції. Тож і україномовна аудиторія долучилася до дискусії, яка є нагодою поглибити розуміння цієї молитви, що залишив нам Ісус.

PaterNosterОтож грецький текст цього фрагменту — молитва до нас дійшла саме грецькою мовою — звучить так: καὶ μὴ εἰσενέγκῃς ἡμᾶς εἰς πειρασμόν “кай ме ейзененкес хемас еіс пейразмон” (Мт 6,13; Лк 11,4).

Перший термін не викликає дискусій: буквально “вносити в”, “вводити”. Більше питань викликає наступне слово — “пейразмос” (πειρασμός), що перекладено в молитві як “спокуса”, але чи обов’язково і лише так?

Це дуже цікаве заняття — вивчати походження слів та як вони використовуються в мові, набираючи різних барв, відтінків і значень через різний контекст, завдяки різним префіксам та суфіксам. Грецьке слово “пейразмос”, або ж “пейра”, що перекладається як “випробування, спроба, проба, досвід” (сьогодні би ще сказали “тест”) і відповідні дієслова “пейрао, пейрадзо, екпейрадзо” (пробувати, випробовувати, спокушувати) походять від кореня “пейр”. Цей корінь має цікаву історію в латинській мові та перейшов у деякі сучасні українські слова: наприклад, емпіричний, експеримент, експериментальний, експерт. Можна замінити ці слова синонімами: досвід, досвідчувальний, досвідчений. І аж ніяк не спокуса і спокусник замість “досвід” і “досвідчений”. Хоча... В російській мові “искушение” має цікаві похідні, які пояснюють значення цього слова. Загалом у російській це слово здається однозначним, але ось слово “искушенный” зовсім не означає того, хто пройшов через спокусу дияволом, а “досвідчений, випробуваний”. “Искушенный” пройшов через “искушение”, випробування, тому й став таким, що має за собою досвід випробування. “Покушение” теж з цього самого ряду — це замах, спроба. Тож слова проходять певні зміни, їхнє значення стає іншим, тому в сьогоднішньому контексті може нас випробовувати.

Тут ми підійшли до кореня не лише слова, але й справи. Ісус хоче сказати в молитві Отче наш: “І не введи нас, Отче, у випробування”, тобто “не випробовувай нас, Боже”. Бог може випробовувати, піддавати нас різним “тестам” (Вих 17,7; 1 Мак 2,52 та ін.). Мудрець Сирах застерігає: “Сину, якщо приступаєш служити Господу, то приготуй свою душу на випробування” (2,1). Апостол Петро пише: “Любі, не дивуйтеся тій пожежі, що у вас постає, вам на пробу, немов би з вами діялося щось дивне” (1 Пт 4,12). Дивуватися випробовуванням не треба. Апостол Яків іде ще далі: “Майте, брати, повну радість, коли впадаєте в усякі випробування” (1,2; див. теж 1 Пт 1,6). Радіти? Чому? “Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінець життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його” (Як 1,12). Завжди пам’ятаючи, що “вірний Бог, який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її” (1 Кор 10,13; див. теж 2 Пт 2,9). Бог нас випробовує, щоб загартувати, щоб приготувати до ще більших справ. Він не схиляє нас до зла: “Випробовуваний, хай не каже ніхто: Я від Бога спокушуваний. Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він сам не спокушує” (Як 1,13). Тут говориться саме про таке введення у щось негативне — спокушування злом. Можемо просити, згідно з волею Ісуса, щоб Отець уберіг нас від зла й від сильних випробувань, хоча не можемо повністю бути застраховані. Неможливо стати експертом без експериментів.

о. Патрик Оліх OFM

   

            

   
© Комісія у справах Літургії при Конференції римсько-католицьких єпископів України, 2015 р.