Друзі в Facebook  

   

Вступ

I. Гідність Конфірмації

1. Охрещені проходять подальший етап християнського втаємничення у таїнстві Конфірмації. У ньому вони отримують Святого Духа, який у день П’ятидесятниці був зісланий Господом на апостолів.

2. Отримавши Дар Святого Духа, віруючі стають більш подібними до Христа і отримують міць, щоб свідчити про Христа і будувати Його Тіло у вірі та любові. Їхні душі отримують вічне знамення Господнє, тому таїн­ства Конфірмації не можна повторювати.

 

II. Обов’язки і дії під час Конфірмації

3. Приготування охрещених до прийняття таїнства Конфірмації належить передусім Божому народові. Пастирі ж повинні дбати про те, щоб всі охрещені отримали повне християнське втаємничення і були старанно приготовлені до Конфірмації.

Дорослим катехуменам, котрі мають прийняти Конфірмацію безпо­середньо після Хрещення, допомагає християнська спільнота, а передусім вони отримують підготовку під час катехуменату, в чому співпрацюють катехісти, хресні батьки і члени місцевої Церкви у катехезах та спільних обрядах. Спосіб проходження катехуменату потрібно відповідно пристосувати до підготовки тих християн, котрі були охрещені у дитинстві, а тіль­ки у зрілому віці приймають таїнство Конфірмації.

Обов’язком християнських батьків є піклування про приготування дітей до сакраментального життя через формування в них духа віри і поступове його зміцнення, а також через безпосереднє приготування їх до плідного прийняття таїнства Конфірмації та Євхаристії, у чому батьки повинні користати з допомоги тих інституцій, котрі займаються катехізацією. Ця роль батьків зазначається також в їхній активній участі в обря­дах таїнств.

4. Слід дбати про те, щоб обряди мали святковий характер і урочисто звершувалися з огляду на їхнє значення для місцевої Церкви. Це досягається передусім спільною участю у обрядах всіх кандидатів. На цю урочистість варто запросити весь Божий люд, представниками якого є сім’ї конфірмованих та члени місцевої спільноти, щоб у цьому явилися плоди їхньої віри, які вчинив у них Святий Дух.

5. Кожному конфірмованому звичайно товаришує свідок, який веде його до прийняття таїнства, представляє його для помазання хризмою служителю Конфірмації, а потім допомагає йому у вірному виконанні зобов’язань, прийнятих на Хрещенні, згідно з натхненнями Святого Духа, якого конфірмовані отримали.

Зважаючи на сучасні пастирські умови, можна, щоб хресний, якщо він може бути присутнім, був також і свідком Конфірмації; отже втрачає силу канон 796, § 1. Так ясніше підкреслюється зв’язок між Хрещенням і Конфірмацією, а функції та обов’язки хресного можуть бути виконані більш ефективно. Однак все це не виключає можливості вибору окремого свідка Конфірмації. Також і батьки можуть представляти своїх дітей для Кон­фірмації. Місцевий ординарій, зваживши на обставини місця і часу, повинен вирішити, як треба чинити у його дієцезії.

6. Пастирі нехай дбають про те, щоб свідок Конфірмації, вибраний кандидатом або його родиною, був духовно приготовлений до цієї функції, а також відзначався такими рисами:

а) повинен бути достатньо зрілим для виконання цього завдання;

б) повинен належати до Католицької Церкви і прийняти три таїнства втаємничення: Хрещення, Конфірмацію та Євхаристію;

в) не повинен бути законом позбавлений права виконання обов’язків свідка Конфірмації.

7. Служителем таїнства Конфірмації є в першу чергу єпископ. Звичайно він сам уді­ляє цього таїнства, щоб виразніше виявлявся його зв’язок з пер­шим зішестям Святого Духа у день П’ятидесятниці, коли апостоли, наповнені Святим Духом, самі передавали Його вірним через покладення рук. Отримання Святого Духа слугуванням єпископа вказує також на тісніший зв’язок, який з’єднує конфірмованих з Цер­квою, а також на отри­маний наказ свідчити про Христа серед людей.

Крім єпископа, згідно з правом мають владу конфірмувати:

а) апостольський адміністратор, який не є єпископом, прелат і удільний абат, вікарій і апостольський префект, капітульний вікарій у межах своєї території та під час своїх повноважень;

б) священик, який силою правомочного вповноваження хрестить дорослого чи дитину у віці навчання катехізису або приймає до повної єдності з Церквою правомірно вже охрещеного дорослого;

в) у небезпеці смерті, коли немає можливості викликати єпископа, або коли той має правні перешкоди, можуть конфірмувати наступні священики: парафіяльні настоятелі та вікарії, а під час їхньої відсутності – спів­працюючі вікарії; управляючі вікарії; вікарії-заступники і вікарії-помічники22. Під час відсутності всіх перелічених – кожен священик, вільний від цензур і канонічних покарань.

8. У випадку, коли це дійсно необхідно з приводу великої кількості кандидатів до Конфірмації, служитель Конфірмації, про якого йшлося в п. 7, а також надзвичайний служитель, установлений індультом Апостоль­ського Престолу або правом, може запросити для допомоги в уділенні таїнства священиків, котрі:

а) або виконують особливі функції чи завдання в дієцезії, а саме: генераль­ного вікарія, єпископського вікарія чи делегата, регіонального вікарія23, або на підставі рішення єпископа зрівняні з ними у правах;

б) або вони є настоятелями місцевостей, в котрих здійснюється Конфірмація, настоятелями місцевостей, до котрих належать кандидати до Конфірмації, або священиками, які вклали особливий вклад в катехетичне приготування до Конфірмації.

 

III. Уділення таїнства

9. Таїнство Конфірмації уділяється помазанням хризмою на чолі і сповнюється покладенням руки на голову зі словами: Прийми знамення Дару – Святого Духа.

Покладення рук, яке чиниться над конфірмованими з молитвою Всемогутній Боже, не є необхідним для правомочного уділення таїнства, однак воно має велике значення для цілісності обряду і повнішого зрозу­міння таїнства.

Священики, які мають допомагати головному розпоряднику в уділенні таїн­ства, разом з ним простягають руки над усіма кандидатами, нічого, однак, не мовлячи.

Весь обряд має подвійне значення. Покладення рук на конфірмованих, виконане єпископом і співслужителями, виражає біблійний жест, яким за­кликається Дар Святого Духа у найбільш зрозумілий для християн спосіб. Помазання хризмою і слова, які його супроводжують, виражають наслідки Дару Святого Духа. Через помазання ароматною олією рукою єпископа охрещений отримує вічне знамення Господнє разом з Даром Святого Духа, який досконаліше уподібнює його до Христа і уділяє йому благодаті поширення посеред людей “Христового фіміаму” (пор. 2 Кор 2, 14).

10. Єпископ освячує хризму під час Меси, яку він відправляє з цією метою у Великий Четвер.

11. Дорослих катехуменів і дітей, котрі отримують Хрещення у віці навчання катехізису, безпосередньо після Хрещення допускають до Кон­фірмації та Євхаристії. Якщо це неможливо, їх конфірмують під час іншої спільної урочистості (пор. п. 4). Так само дорослі, охрещені в дитинстві, після відповідного попереднього приготування конфірмуються і приймають Євхаристію під час спільної урочистості.

В Латинській Церкві конфірмування дітей відкладається звичайно більш-менш до сьомого року життя. Зважаючи на пастирські рації, а передусім на те, щоб глибше усвідомити вірним повну смиренність перед Христом і навчити їх рішуче свідчити про Нього, Конференції Єпископів можуть усталити вік, який буде, на їхню думку, більш відповідним – так, щоб це таїнство приймалось у зрілому віці, після грунтовного приготування. Варто однак дотримуватись застороги, щоб у випадку смертельної небез­пеки або інших поважних труднощів, діти отримали таїнство Кон­фір­мації навіть у ще несвідомому віці, щоб вони не були позбавлені сакраментальної благодаті.

12. Кандидат до Конфірмації повинен бути охрещеним і перебувати у ста­ні благодаті; крім того, якщо кандидат має відповідний вік, то він повинен бути відповідно підготовлений до відновлення обітів Хрещення.

Конференції Єпископів мають обов’язок окреслити пастирську програму, щоб кандидати, а особливо діти, були добре підготовлені до Конфір­мації.

Відносно дорослих треба відповідно добрати засади, які зобов’язуватимуть в окремих дієцезіях при допусканні катехуменів до Хрещення і Євхаристії. Треба подбати про те, щоб перед Конфірмацією була відповідна катехеза, а спілкування кандидатів із християнською спільнотою і поодинокими вірними було для них ефективною і достатньою допомогою у формації для давання свідоцтва християнським життям і для виконування апостоль­ської місії. Крім того, вони повинні дійсно прагнути участі в Євхаристії (пор. Вступ до християнського втаємничення дорослих, п. 19).

Приготування дорослого християнина до Конфірмації часом збігається з приготуванням до подружжя. Якщо в такому випадку передбачається, що не буде можливо виконати всі умови плідного прийняття Конфірмації, місцевий ординарій має право вирішити, чи не було б краще відкласти його на час після укладення подружнього зв’язку.

Якщо здійснюється Конфірмація вірного, що знаходиться під загрозою смерті, але ще у стані свідомості, в міру можливості треба провести попереднє духовне приготування, пристосоване до конкретної ситуації.

13. Конфірмація здійснюється звичайно під час Меси, щоб висловити ті­сний зв’язок цього таїнства з усім християнським втаємниченням, яке осягає свою вершину у прийманні Тіла і Крові Христа. Тому кон­фір­мовані приймають участь у Євхаристії, якою доповнюється їхнє християнське втаємничення.

Якщо мають бути конфірмовані діти, котрі ще не прийняли Пресвятої Євхаристії та під час цієї літургійної дії вони не будуть допущені до пер­шо­го Причастя, або якщо цього вимагають надзвичайні обставини, то Кон­фірмацію слід здійснити поза Месою. Якщо Конфірмація здійснює­ться поза Месою, то слід, щоб їй передувала Літургія Божого Слова.

Коли Конфірмація здійснюється під час Меси, треба, щоб служитель Кон­фірмації сам її відправляв і навіть співслужив зі священиками, що разом із ним уділятимуть таїнства.

Якщо Месу відправляє інший священик, рекомендується, щоб єпископ керував Літургією Слова, виконуючи все те, що звичайно належить виконувати служителеві, і наприкінці Меси уділив благословення.

Треба приділяти велику увагу відповідному відправленню Літургії Божого Слова, з якої починаються обряди Конфірмації. Бо зі слухання Божого Слова поширюється різноманітна дія Святого Духа на Церкву і на ко­жного з охрещених кандидатів до Конфірмації, а через них виявляє­ться Божа воля у житті християн.

Велике значення має також мовлення Молитви Господньої конфірмованими разом з вірними: або під час Меси перед Причастям, або поза Месою перед благословенням, оскільки сам Святий Дух молиться в нас, а хри­стиянин у Дусі мовить: “Авва, Отче”.

14. Настоятель в окремій книзі повинен записати імена служителя, конфірмованих, батьків та свідків, дату і місце Конфірмації і, крім того, згідно з правом, треба зробити відмітки в метриках.

15. Якщо настоятель конфірмованого не був присутній, то служитель якнайшвидше повинен повідомити його, особисто або через когось іншого, про здійснену Конфірмацію.

 

IV. Адаптації, які можна зробити в обрядах Конфірмації

16. На підставі Конституції Sacrosanctum Concilium (n. 63 б), Конференція Єпископів може ввести певні зміни у обряди Конфірмації, пристосовані до потреб конкретної країни. Після затвердження такого ритуалу Апо­стольським Престолом його можна буде використовувати на теренах, для яких він призначений24.

17. Конференція Єпископів, взявши під увагу місцеві умови, характер і тра­диції різних народів, вирішить, чи потрібно:

а) адаптувати формулювання, котрими відновлюються обіти Хрещення і сповідування віри, чи то беручи за основу тексти обряду Хрещення, чи змінюючи ці формулювання так, щоб краще відповідали конкретним умовам Конфірмації,

б) ввести інший спосіб передання служителем знаку миру після помазання: кожному конфірмованому окремо чи всім разом.

Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні вирішила не вводити жодних змін в обряди Конфірмації і повністю дотримуватися Римського Понтифікалу, зберігаючи цим самим старовинні традиції.

18. В окремих випадках, приймаючи до уваги конкретні умови Конфірмації, служитель може ввести до обрядів певні пояснення і відповідно змінити вже існуючі, наприклад, надаючи їм форми розмови, особливо з діть­ми і т.д.

Коли на підставі загального права або на підставі спеціального індульту Апостольського Престолу Конфірмацію здійснює надзвичайний служитель, треба, щоб він у проповіді нагадав, що властивим розпорядником цього таїнства є єпископ, і пояснив, що й священики отримують владу Конфірмації силою права або індульту Апостольського Престолу.

 

V. Приготування

19. Для здійснення Конфірмації треба приготувати:

а) шати, які використовуються під час Меси для служителя та священиків, що йому допомагатимуть, якщо вони будуть із ним співслужити Месу. Якщо Месу відправляє інший священик, слід, щоб служитель Конфірмації та священики, які разом з ним уділятимуть таїнства, брали участь у Месі в шатах, що є наказані при здійсненні Конфірмації, тобто: в альбі та єпитрахилі; крім цього, служитель Конфірмації повинен одягнути плювіал; такі самі шати слід одягти, якщо Конфірмація здійснюється поза Месою;

б) крісла для єпископа і священиків, котрі йому допомагатимуть;

в) посуд зі святою хризмою;

г) Римський Понтифікал або Ритуал;

д) коли Конфірмація здійснюється під час Меси, все, що потрібно для відправлення Меси і для причащання у двох видах, якщо так уділяється Причастя;

е) те, що потрібно для омивання рук після помазання конфірмованих.

 

 

22 Пор. Кан. 451; 471; 476; 216 § 4; 472; 474; 475.

23 Пор. Кан. 217 § 1. 

24 Пор. Обряди Хрещення дітей. Загальний вступ, пп. 30-33.

   

Підкомісія у справах літургійної музики            

   
© Комісія у справах Літургії при Конференції римсько-католицьких єпископів України, 2015 р.