ХРЕЩЕННЯ ДІТЕЙ

ВСТУП

І. ЗНАЧЕННЯ ХРЕЩЕННЯ ДІТЕЙ

1. Назва “діти” або “немовлята” відноситься до тих, що не можуть визнати своєї віри, оскільки ще не дійшли до відповідного віку.

2. Церква, отримавши місію проголошення Євангелії і уділення Хрещення, вже з перших століть хрестила не тільки дорослих, але й немовлят. Церква завжди вважала, що згідно Господніх слів: “Коли хтось не відродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже”¹ дітям не можна відмовляти у Хрещенні, оскільки їх хрестять у вірі власне цієї Церкви, у вірі, котру привселюдно сповідують батьки, хресні та інші вірні. Ці особи представляють як помісну Церкву, так і сопричастя святих, а та­кож і віруючих, тобто цілу Матір Церкву, яка родить всіх і кожного зокрема².

3. Для довершення істини таїнства треба, щоб діти потім виховувались в тій вірі, в якій вони були охрещені. Підставою цього виховання буде попередньо прийняте таїнство Хрещення. Тому що християнське виховання, на яке діти мають право, спрямоване на те, щоб поступово вести їх до пізнання Божих замірів у Христі так, щоб ці діти могли в кінці під­твердити віру, в якій вони були охрещені.

 

ІІ. ОБОВ’ЯЗКИ І ДІЇ ПРИ УДІЛЕННІ ХРЕЩЕННЯ

4. Божий народ, тобто Церква, яку представляє місцева спільнота, має велику участь у Хрещенні як дорослих, так і дітей, бо немовля перед і після Хрещення має право на любов і допомогу зі сторони спільноти. Під час Хрещення, крім дій, які згідно п. 37 Загального вступу має виконувати зібраний люд, спільнота виконує своє завдання, виражаючи разом із служителем свою згоду на визнання віри, складене батьками та хресними. Так стає явним, що віра, в якій хрестять дитину, є скарбом не тільки однієї родини, а й усієї Христової Церкви.

5. З самої природи виникає, що при Хрещенні завдання і дії батьків важливіші, ніж завдання хресних.

1) Є гідним похвали, щоб батьки дитини перед Хрещенням приготувалися до свідомої участі в ньому: або керуючись власними знаннями віри, або при допомозі друзів та інших членів спільноти, послуговуючись відповідними засобами – книгами, катехізисом і листами до родин. Настоятель нехай старається особисто або через співпрацівників відвідувати батьків і навіть зібрати більшу кількість родин, щоб приготувати їх до обряду пастирськими катехезами і спільною молитвою.

2) Важливо, щоб батьки дитини брали участь в обряді, під час якого їхня дитина наново народиться з води і Святого Духа.

3) Батьки дитини у обряді Хрещення мають свої важливі завдання. Вони не тільки слухають повчань служителя і беруть участь разом з усім зібранням у вселенській молитві, а й виконують ще літургійні дії, коли:

а) привселюдно просять про Хрещення для дитини;

б) чинять хресне знамення на чолі дитини безпосередньо після служителя;

в) відрікаються від сатани і сповідують віру;

г) несуть немовля до хрестильниці (особливо це відноситься до матері);

д) тримають запалені свічки;

е) отримують спеціальне благословення, призначене для матері та батька.

4) Якщо хтось з батьків дитини не може сповідувати віри, бо, наприклад не є католиком, то він може мовчати. Вимагається тільки, щоб він, виражаючи прохання про Хрещення для дитини, мав намір або принаймні погоджувався виховати дитину згідно з вірою, отриманою на Хрещенні.

5) Після уділення Хрещення батьки дитини, вдячні Богові і вірні при­йнятим обов’язкам, мають вести дитину до пізнання Бога, усиновленою дитиною якого вона стала, а також приготувати її до прийняття Конфірмації і участі у Євхаристії. Настоятель нехай їм допомагає у виконуванні цього завдання, послуговуючись відповідними засобами.

6. Для кожної дитини можна вибрати хресних батька і матір; приписи, в яких йдеться про “хресних”, мають на увазі їх обох.

7. Крім всього, що сказано про звичайного служителя у Загальному вступі (пп. 11-15), треба ще зауважити, що:

1) Пастирі мають обов’язок підготувати родини до Хрещення дітей і допомагати їм у виконанні завдань виховання, які з цього таїнства виникають. Єпископи натомість повинні координувати в дієцезії пастирські ініціативи такого роду при допомозі дияконів і мирян.

2) Крім цього, пастирі повинні докласти усіх старань, щоб кожноразове уділення Хрещення відбувалося з належною гідністю і в міру можливо­стей було пристосоване до умов і побажань родини. Хто б не уділяв Хрещення, він повинен звершувати обряд сумлінно і побожно; нехай він також дбає, щоб до всіх проявити ввічливість і доброзичливість.

 

ІІІ. ЧАС І МІСЦЕ ХРЕЩЕННЯ ДІТЕЙ

8. При виборі терміну Хрещення належить насамперед керуватися раці­ями спасіння дитини, щоб вона не була позбавлена благодіянь цього таїн­ства; потім слід взяти до уваги стан здоров’я матері, щоб вона могла, якщо це можливо, особисто брати участь у Хрещенні. Крім цього, наскільки це не буде супротивним найвищому благу дитини, треба брати до уваги пастирські потреби, а саме: достатній відрізок часу на приготування батьків і навіть на приготування самого Хрещення, щоб воно звершувалося належно і таким чином ясніше проявилося значення обряду. Звідси випливає:

1) Якщо дитина знаходиться у небезпеці смерті, її треба негайно охрести­ти і це можна зробити навіть всупереч волі батьків, навіть якщо вони не­католики. Хрещення тоді відбувається нижченаведеним способом (п. 21).

2) У звичайних обставинах батьки (принаймні один із них чи ті, котрі їх згідно з правом заміщають) повинні виразити згоду на Хрещення. Вони повинні заздалегідь, якщо це можливо, то навіть перед народженням дитини, повідомити настоятеля про Хрещення, щоб можна було відпо­відно приготувати уділення таїнства.

3) Хрещення повинно відбуватись в перших тижнях після народження дитини. Якщо немає жодної обгрунтованої надії, що дитина буде вихована по-католицьки, Хрещення потрібно відкласти, згідно з постановами місцевого права, повідомляючи батьків про причину (див. п. 25).

4) Беручи до уваги розпорядження Конференції Єпископів, настоятель вирішує, коли має бути Хрещення, якщо немає вищевказаних умов (див. підпункти 2 і 3).

9. Щоб проявити пасхальний характер Хрещення, рекомендується уділяти його в Пасхальну Вігілію або в неділю, бо в кожну неділю Церква споми­нає воскресіння Господнє. В неділю можна уділяти Хрещення також під час Меси, щоб вся спільнота могла брати участь в обря­ді і щоб ясні­ше проявився зв’язок поміж Хрещенням і Євхаристією. Однак не варто цього робити занадто часто. Всі інші норми відносно уділення Хрещення в Пасхальну Вігілію або в недільній Месі подано нижче.

10. Щоб ясніше було видно, що Хрещення є таїнством віри Церкви і таїнством прилучення до Божого народу, його звично треба уділяти в парафіяльному храмі, в якому повинна бути хрестильниця.

11. Після вислухання думки місцевого настоятеля, ординарій може дозволити або наказати, щоб хрестильниця знаходилася у іншому храмі або каплиці на території парафії. Звичайно настоятель має право уділяти Хрещення також і в інших місцях.

Коли ж кандидат до Хрещення з огляду на відстань або інші обставини не може прибути або його не можуть принести з приводу великих труднощів, Хрещення можна і треба уділити в іншому, ближчому, храмі чи каплиці або навіть в іншому відповідному місці, згідно з приписами щодо часу і структури обряду (див. пп. 8-9, 15-22).

12. Поза випадком необхідності Хрещення не можна звершувати у приватних будинках, хіба що ординарій дозволить на це з поважної причини.

13. Якщо єпископ не вирішить інакше (пор. п. 11), не повинно уділятися Хрещення в лікарнях, хіба що до цього змусить необхідність або інші пастирські причини. Однак завжди треба повідомити настоятеля, а бать­ків дитини відповідно приготувати.

14. Варто було б під час Літургії Слова виносити дітей до окремого приміщення. Однак треба докласти всяких старань, щоб матері або хресні матері брали участь у Літургії Слова, тому на цей час дітей належить довірити іншим жінкам.

 

IV. СТРУКТУРА ОБРЯДУ ХРЕЩЕННЯ ДІТЕЙ

А. ХРЕЩЕННЯ ДІТЕЙ ЗВИЧАЙНИМ СЛУЖИТЕЛЕМ ТАЇНСТВА

15. Якщо немає смертельної загрози, служитель повинен звершити пов­ний обряд так, як тут наведено, без огляду на те, чи хрестяться одна дитина, кілька або навіть дуже багато дітей.

16. Хрещення починається обрядом прийняття дітей. Він проявляє волю батьків або хресних, котрі просять про Хрещення, і намір Церкви, яка хоче уділити його. Це виражається в хресному знаменні, який чинять служитель і батьки на чолі дитини.

17. Літургія Божого Слова спрямована на те, щоб перед уділенням таїн­ства збудити віру батьків, хресних і усіх присутніх, а також щоб спільною молитвою випросити плоди таїнства. Ця Літургія складається з чи­тання одного або кількох уривків зі Святого Письма, з гомілії, після якої має бути хвилина тиші, з вселенської молитви, яка закінчується молитвою у формі егзорцизму. Ця молитва готує до помазання єлеєм катехуменів або до покладання рук.

18. Уділення таїнства:

1) Готується безпосередньо:

а) урочистою молитвою служителя, котрий, закликаючи Бога і нагадуючи Його план спасіння, освячує воду для Хрещення або споминає про вже звершене освячення;

б) відреченням від сатани, яке чиниться батьками і хресними; спові­дуванням віри, яке підтверджує служитель та все зібрання; і, нарешті, останнім запитанням, скерованим до батьків і хресних.

2) Звершується через омивання водою, яке може мати форму занурення чи поливання, згідно з місцевим звичаєм; а також через заклики до Пресвятої Трійці;

3) Доповнюється через помазання хризмою, що означає приєднання охре­щеного до царського священства і допущення його до спільноти Божого народу; закінчується воно покладенням білої одежі, врученням запаленої свічки і пропонованим до вільного використання обрядом “Еффата”.

19. Після заклику служителя мовиться Молитва Господня, у ній Божі діти моляться до Отця, що є на небесах. Це є провіщенням майбутньої участі в Євхаристії. На закінчення батьки і всі присутні отримують благословення, щоб на всіх щедро пролилася Божа благодать.

В. СКОРОЧЕНИЙ ОБРЯД ХРЕЩЕННЯ

20. Скорочений обряд Хрещення для використання катехістами³ містить прийняття дітей, Літургію Божого Слова або повчання служителя таїн­ства, і вселенську вірних. Перед хрестильницею служитель мовить молитву, у котрій закликає Бога і споминає моменти діянь спасіння, котрі відносяться до Хрещення. Після уділення Хрещення пропускається помазання хризмою, але мовиться відповідне формулювання і весь обряд закін­чується як подано в попередніх пунктах.

Таким чином, пропускається егзорцизм, помазання єлеєм катехуменів, помазання хризмою і обряд “Еффата”.

21. Скорочений обряд Хрещення дитини, яка знаходиться під загрозою смерті, коли відсутній звичайний служитель, можна звершувати двома способами:

1) Коли загроза смерті безпосередня і немає багато часу, надзвичайний служитель⁴, пропускаючи інші обряди, поливає голову дитини водою і мо­вить звичайне формулювання⁵. Вода може бути не освячена, але повинна бути тільки натуральною.

2) Коли однак передбачається, що часу вистачить, а у групі вірних є хтось здатний покерувати короткою молитвою, треба використати наступний обряд: надзвичайний служитель виголошує повчання і проводить коротку молитву вірних; потім відбувається сповідування віри батьками або принаймні тільки хресним і поливання водою з використанням звичайного формулювання. Якщо ж присутні не вміють виконати цей обряд, то служитель після сповідування віри уділяє Хрещення способом, який використовується в годину смерті.

22. У небезпеці смерті священик і диякон також можуть скористатись скороченим формулюванням, залежно від потреби. Настоятель же або інший священик з тією самою юрисдикцією, якщо має під рукою хризму і час ще дозволяє, нехай не пропускає уділення після Хрещення таїнства Конфірмації, пропускаючи в даному випадку помазання хризмою при Хрещенні.

 

V. АДАПТАЦІЇ, ЯКІ МОЖУТЬ ЗАСТОСОВУВАТИ ЄПИСКОПИ ТА КОНФЕРЕНЦІЇ ЄПИСКОПІВ

23. Окрім адаптацій, передбачених у Загальному вступі (пп. 30-33), обряд Хрещення дитини допускає ще інші зміни, окреслені Конференцією Єпископів.

24. Як вже було сказано у Римському Ритуалі, на підставі постанови Конференції Єпископів можна:

1) Відповідно до місцевих звичаїв укласти різні версії запитання про ім’я дитини, принесеної для Хрещення, залежно від того, чи йдеться про вже надане ім’я, чи про ім’я, яке буде надане під час Хрещення.

2) Можна пропустити помазання єлеєм катехуменів (пп. 50, 87).

3) Форма відречення від зла може бути коротша або довша (пп. 57, 94, 121).

4) При дуже великій кількості хрещених можна пропустити помазання хризмою (п. 125).

5) Можна залишити обряд “Еффата” (пп. 65, 101).

Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні вирішила не пропускати помазання єлеєм катехуменів, помазання хризмою і обряду “Еффата”; крім того, вирішено використовувати довшу форму від­речення від зла.

25. В багатьох країнах батьки дитини деколи бувають непідготовленими до обряду Хрещення або просять про Хрещення для своїх дітей, але не виховують їх пізніше по-християнськи, так що діти втрачають віру. Повчання батьків і запитання про їхню віру недостатньо, тому Конференції Єпископів можуть видати як поміч для настоятелів пастирські інструкції, котрі б встановлювали довший термін приготування батьків до Хрещення дитини.

26. Єпископи повинні вирішити, чи катехісти в їхніх дієцезіях можуть мовити гомілію на власний розсуд, чи теж мають читати її з приготовленого тексту.

VI. ЮРИСДИКЦІЯ служителя ТАЇНСТВА

У ГАЛУЗІ АДАПТАЦІЇ

27. Достойним є, щоб на зібраннях батьків, котрі готуються до Хрещення своїх дітей, повчання опиралися на молитви і обряди. Можна з цією метою послуговуватися різними елементами Літургії Божого Слова, наведеними в обряді Хрещення.

28. Якщо Хрещення дітей відбувається у Пасхальну Вігілію, обряд повинен мати таку структуру:

1) Перед початком обрядів Вігілії потрібно у відповідному місці та часі про­вести обряд прийняття дітей, яке завершується егзорцизмом і помазанням дітей єлеєм катехуменів. Літургію Божого Слова можна пропустити.

2) Саме уділення таїнства (пп. 56-58, 60-63) наступає після освячення води – так, як це передбачено в Літургії Пасхальної Вігілії.

3) Пропускається підтвердження служителем і спільнотою сповідування віри батьків (п. 59), вручення запаленої свічки (п. 64) і обряд “Еффата” (п. 65).

4) Пропускається закінчення обряду (пп. 66-70).

29. Якщо Хрещення відбувається під час недільної Меси, відправляється Меса з неділі. В Різдвяний і Звичайний період можна скористатись з формуляра Меси при уділенні Хрещення дітям. Обряди мають таку структуру:

1) Обряд прийняття дітей (пп. 33-43) відбувається на початку Меси, в котрій відповідно до цього пропускається вітання і акт покаяння.

2) В Літургії Слова:

а) Читання беруться з недільної Меси. В Різдвяний і Звичайний пері­од читання можна взяти з обрядової Меси (VII том Лекціонарія) або з текстів, наведених у цій книзі (пп. 44, 187-216).

Коли обрядову Месу відправляти не можна, можна вибрати одне читання з текстів, передбачених для Хрещення дітей. Треба взяти до уваги духовне благо вірних і характер літургійного дня.

б) Гомілія повинна спиратися на священні тексти, але треба взяти до уваги і саме Хрещення.

в) Не мовиться Вірую, оскільки його місце займає сповідування віри, складене усією спільнотою перед Хрещенням.

г) Вселенську молитву вибирають з-посеред наведених в обряді Хрещення (пп. 47-48, 218-221). Наприкінці, перед закликами до святих, додаються прохання за вселенську Церкву і за потреби усього світу.

3) Після молитви вірних слідує молитва егзорцизму, помазання та інші обряди, описані у Ритуалі (пп. 49-66).

4) Після уділення Хрещення Меса продовжується як завжди, тобто наступає приготування дарів.

5) Для благословення наприкінці Меси священик може вибрати одне з формулювань, наведених в обряді Хрещення (п. 70, 248-250).

30. Якщо Хрещення відбувається під час Меси в будні дні, то порядок обрядів такий, як у неділю. В Літургії Слова можна використати читання з об­рядів Хрещення (пп. 44, 187-216).

31. Згідно з п. 34 Загального вступу служитель має право ввести до обряду певні зміни, яких вимагають обставини, наприклад:

1) Якщо мати дитини померла при пологах, треба це взяти до уваги у вступній промові (п. 36), у вселенській молитві (п. 47, 218-221) і в кінцевому благословенні (п. 70, 248-249). Служитель повинен також пристосувати тексти, коли хреститься покинута дитина або батько дитини невідомий.

2) В діалозі з батьками дитини (пп. 37-38, 76-77) треба вважати на їхню відповідь. Якщо вони не сказали: Хрещення, а Віри чи Благодаті Христової, чи Введення до Церкви чи Вічного життя, служитель повинен пристосувати наступну промову до цих слів.

3) Обряд принесення в храм вже охрещеної дитини (пп. 166-186) укладено тільки на випадок, коли дитина була охрещена з приводу небезпеки смерті. Однак його можна достосувати і до інших ситуацій, наприклад, коли ді­тей було охрещено під час гонінь релігії або тимчасової незгоди між батьками.

 

1 Йн 3, 5.

2 Св. Августин, Epist. 98, 5: PL 33, 362.

3 Пор. Concilium Vaticanum II, Const. de sacra Liturgia, Sacrosanctum concilium, n. 68.

4 Пор. Загальний вступ, п. 16.

5 Пор. там же, п. 23.