ХРИСТИЯНСЬКЕ ВТАЄМНИЧЕННЯ

ЗАГАЛЬНИЙ ВСТУП

1. Люди, звільнені з-під влади темряви через таїнства християнського втаємничення, разом з Христом померлі, разом з Ним поховані і воскреслі, отримують Духа усиновлення і вершать разом з усім Божим народом пам’ятку смерті та воскресіння Господнього¹.

2. Через Хрещення вони, вщеплені в Христа, стають Божим народом, а отри­мавши відпущення всіх гріхів і вирвані з сили темряви, вони отри­мують гідність усиновлених дітей². Відроджуючись з води і Святого Духа, вони стають новим сотворінням і тому називаються дітьми Божими і дій­сно є ними³. Позначені даром того ж Святого Духа в таїнстві Конфірма­ції, вони ще більше уподібнюються до Господа і сповнюються Святим Духом, щоб, несучи про Нього свідоцтво світові, якнайшвидше привести Тіло Христа до повноти⁴. Потім, беручи участь у євхари­стійно­му зібранні, ці люди спожи­вають Тіло Сина Чоловічого і п’ють Його Кров, щоб отримати вічне життя⁵ і ви­ражати єдність Божого народу; жертвуючи ж себе разом з Христом, вони мають участь у вселенській жертві, котрою є вся спільнота від­куп­лених⁶, яку жертвує Богові сам Христос. Вони також моляться, щоб через повніше діяння Святого Духа весь людський рід став однією Божою Родиною⁷. Ці три таїнства християнського втаємничення так єднаються між собою, що призводять до повної зрілості сповідників Христа, котрі в Церкві і у сві­ті виконують місію, властиву усьому християнському народові⁸.

 

І. ГІДНІСТЬ ХРЕЩЕННЯ

3. Хрещення, ворота до життя і Царства Божого, є першим таїнством но­во­го закону; його Христос приніс усім людям, щоб вони мали вічне життя⁹, а потім ввірив його своїй Церкві, коли сказав апостолам: “Йдучи, на­вчайте усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа”¹⁰. Тому Хрещення є передусім таїнством тієї віри, через котру люди, освітлені благодаттю Святого Духа, дають відповідь на Христову Євангелію. Церква своїм основним і головним завданням вважає покликання усіх – чи то катехуменів, чи то батьків хрещених дітей, чи то хресних – до тієї істинної і активної віри, завдяки якій вони, з’єднані з Христом, укладають або зміцнюють новий союз. До цієї мети спрямовані як і пастирське навчання катехуменів і приготування батьків, так і Літургія Божого Слова та супроводжуюче Хрещення сповідування віри.

4. Крім цього, Хрещення є таїнством, завдяки якому люди, втілені у спіль­ноту Церкви, співтворять помешкання Бога в Дусі¹¹, стають царським свя­щенством і святим народом¹². Хрещення є також сакраментальними узами єдності, які поєднують всіх, котрі ним позначені¹³. Цей незмінний наслідок в латинській літургії ясно виражає сам обряд таїнства, під час якого в присутності Божого народу охрещених помазують хризмою. З огляду на це всі християни найвищою пошаною повинні оточити обряди Хрещення і нікому не можна його повторно уділяти, якщо Хрещення навіть відлученими братами було звершене правильно.

5. Омивання водою, яке супроводжується Словом Життя¹⁴, а саме цим власне є Хрещення, очищає людей від усякої провини, гріхопадіння первородного і особистого, та чинить їх учасниками божественної природи¹⁵ і усиновленими дітьми¹⁶. Хрещення бо, як це висловлюють молитви освячення води, є відроджуючою купіллю¹⁷ і народженням, що походить з небес. За­клик до Пресвятої Трійці над тими, хто має прийняти Хрещення, чинить, що вони, позначені Її іменем, стають присвяченими Їй і вхо­дять у спіль­ноту з Отцем, Сином і Святим Духом. До цього головного обряду готують і ведуть біблійні читання, молитва спільноти і потрійне сповідування віри.

6. Хрещення набагато перевищує очищуюче омивання Старого Завіту, бо впроваджує ці наслідки силою страстей і воскресіння Господнього. Ті ж бо, котрі приймають Хрещення, з’єднані в одне з Христом на по­добу Його смерті; занурені з Ним у смерті¹⁸, в Ньому повертаються до жит­тя і разом з Ним воскресають¹⁹. Бо в Хрещенні споминаються і звершуються пасхальні тайни в тому значенні, що через Хрещення люди переходять від гріховної смерті до життя. Тому при уділенні Хрещення, особливо у Пасхальну Вігілію або в неділю, нехай засяє радість воскресіння.

 

ІІ. ОБОВ’ЯЗКИ І ДІЇ ПРИ УДІЛЕННІ ХРЕЩЕННЯ

7. Підготування до Хрещення і християнське навчання безсумнівно належить Божому народові, тобто Церкві, яка переказує і дбає про віру, отриману від апостолів. Через служіння Церкви Святий Дух кличе дорослих до Євангелії, а діти отримують Хрещення і виховання у вірі тієї ж Церкви. Дуже важливо, щоб у підготовці до Хрещення зі священиками та дияконами співпрацювали катехісти та інші миряни. Також варто, щоб при уділенні Хрещення Божий народ представляли не тільки самі хресні батьки чи батьки дитини і близькі, але, в міру можливості, й друзі та члени родини, сусіди та інші представники місцевої Церкви. Усі вони нехай беруть в тому активну участь, щоб проявилася спільна віра і спіль­на радість, з якою новохрещених приймають до Церкви.

8. Згідно зі старовинною традицією Церкви, доросла людина не може бути допущена до Хрещення без хресного, вибраного із християнської спільноти. Він має допомагати похреснику принаймні в останніх приготуваннях до прийняття таїнства, а після Хрещення повинен дбати про його витривання у вірі та християнському житті.

Так само при Хрещенні дитини має бути присутній хресний, який одночасно є представником родини охрещеного, яка розуміється в духовному значенні, і представником Церкви, нашої Матері; в разі потреби він має підтримувати батьків в піклуваннях про те, щоб дитина дійшла до спо­відування віри і виражала її своїм життям.

9. Хресний приймає участь принаймні в кінцевих обрядах катехуменату, а також у самому обряді Хрещення, щоб при Хрещенні дорослого підтвердити його віру, а при Хрещенні дитини визнати разом з батьками віру Церкви, в котрій ця дитина отримує Хрещення.

10. До прийняття обов’язків хресного і виконування літургійних дій, наведених вище в п. 9, може бути допущений той, хто:

1) був визначений особою, яка приймає Хрещення, або її батьками, або тим, хто їх заміщає; коли ж його немає, то настоятелем або служителем Хрещення і має необхідні знання та інтенції виконування цього завдання;

2) є достатньо зрілим для виконування цього завдання (тобто має повних 16 років), хіба що дієцезіальний єпископ визначив інший вік або настоятель чи служитель зі слушної причини допускає виняток;

3) прийняв три таїнства втаємничення: Хрещення, Конфірмацію і Євха­ри­стію, а також веде життя, згідне з вірою і завданням, яке він має виконувати;

4) не може це бути батько або мати того, хто приймає Хрещення;

5) є тільки одним хресним або однією хресною, хіба що допускається пара хре­сних;

6) належить до Католицької Церкви і право не забороняє йому приймати на себе обов’язки хресного. Якщо батьки дітей, які приймають Хрещення виразять таке бажання, разом з хресним-католиком (хресною-католичкою) можна допустити як християнського свідка людину, охрещену і віруючу в Ісуса Христа, яка не належить до католицької спільноти²⁰. Щодо відлучених братів із Східних Церков, належить взяти до уваги спеціальні приписи для Східних Церков.

11. Звичайними служителями Хрещення є єпископи, священики та диякони.

1) Уділяючи цього таїнства, нехай вони пам’ятають, що вони діють у Цер­кві від імені Христа і силою Святого Духа. Нехай же вони будуть старан­ні в проголошенні Божого Слова і в уділенні таїнства.

2) Нехай вони також остерігаються всяких дій, які б могли бути слушно визнані вірними виявленням комусь особливої уваги²¹.

3) Поза необхідністю не можна нікому без відповідного дозволу уділяти Хрещення на чужій території, навіть своїм підвладним.

12. Єпископи, головні служителі Божих таїнств і керівники всього літургійного життя в довіреній їм Церкві²², керують уділенням Хрещення, через яке охрещені отримують частку в царському священстві Христа²³. Тому вони нехай не звільняються від особистого уділення Хрещення передусім в Пасхальну Вігілію. Особливо їм доручається уділення Хрещення дорослим і турбота про їхнє приготування.

13. Обов’язком пастирів є допомога єпископам в навчанні і уділенні Хрещення дорослим, котрі їм були ввірені, хіба що єпископ прийме інше рішення. До їхніх завдань також належить відповідне пастирське приготування і допомога батькам та хресним перед Хрещенням дітей при співпраці катехістів та інших підготовлених мирян, а також уділення ді­тям цього таїнства.

14. Інші священики і диякони як помічники єпископа і настоятелів у їхніх обов’язках, готують до Хрещення і уділяють його в тій мірі, в якій їх покличе до того або дасть згоду єпископ чи настоятель.

15. При великій кількості тих, хто приймає Хрещення служителеві можуть допомагати інші священики або диякони і навіть миряни, як то передбачено у відповідних частинах обряду.

16. Якщо немає священика чи диякона, а життю неохрещеного загрожувала б небезпека, особливо коли він вже в передсмертному стані, Хрещен­ня може і навіть деколи повинен уділити кожен віруючий і навіть будь-яка людина, керуючись відповідною інтенцією. Якщо небезпека смерті не є безпосередньою, то в міру можливості таїнства Хрещення повинен уділити віруючий католик, користуючись при цьому коротшою формою обряду, наведеною в п. 158. Було б добре, щоб з цієї нагоди зібралася якась невелика група людей або принаймні було два чи три свідки.

17. Всі миряни католики, як члени священицького народу, а особливо: батьки, бо це входить до їхніх обов’язків, катехісти, акушери, лікарі, медсестри – нехай в міру своїх можливостей постараються засвоїти і знати правильне формулювання Хрещення в невідкладних випадках. Цього повинні навчати настоятелі, диякони і катехісти; єпископи же нехай по­дбають у своїх дієцезіях про ефективні способи цього навчання.

 

ІІІ. РЕЧІ, ПОТРІБНІ ДЛЯ УДІЛЕННЯ ХРЕЩЕННЯ

18. Вода для Хрещення повинна бути чистою і натуральною, як з уваги на істинність знаку, так і з гігієнічних вимог.

19. Хрестильниця або посуд, у якому за потреби готується вода для Хре­щення, яке відбуватиметься в пресвітерії, нехай сяє чистотою і красою.

20. В залежності від клімату конкретного краю належить передбачити можливість підігрівання води.

21. Поза невідкладними випадками священик або диякон не повинен хрестити іншою водою, як тільки спеціально для цього освяченою. Якщо у Пасхальну Вігілію вода була освячена, то її, якщо це можливо, потрібно зберегти на весь Великодній період, щоб її використання ясніше підкреслювало зв’язок таїнства з пасхальною тайною. Варто, щоб поза Велико­днім періодом воду освячувати при кожному уділенні Хрещення, щоб на­віть самими словами освячення ясно виділити тайну спасіння, яку Церква споминає і проголошує. Якщо хрестильниця збудована так, що вода з неї випливає, то належить освячувати випливаючий струмінь.

22. Можна використовувати як форму занурення, котра точніше означає участь у смерті та воскресінні Христа, так і форму поливання.

23. Слова, якими у латинській Церкві уділяється Хрещення, наступні:

Я тебе хрещу в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа

24. До Літургії Божого Слова треба приготувати відповідне місце в хрестильній каплиці або в храмі.

25. Хрестильниця, у якій зберігається або з якої випливає вода для Хрещення, повинна бути призначена виключно для таїнства Хрещення. Хрес­тильниця повинна бути гідним місцем, щоб там з води і Святого Духа відроджувалися християни. Незважаючи на те, чи хрестильниця знаходиться в якійсь зовнішній каплиці біля храму чи в якійсь іншій частині храму на виду у вірних, її належить обладнати так, щоб в обрядах Хрещення могли приймати участь багато осіб. Після закінчення Велико­днього періоду в місці уділення Хрещення варто зберігати пасхал; його можна запалювати під час Літургії Хрещення, щоб від нього легко можна було б запалювати свічки вірних.

26. Ті обряди Хрещення, котрі мають виконуватися поза хрестильною каплицею, нехай відбуваються в різних місцях храму, відповідно до кількості учасників і особливого характеру різних частин Літургії Хрещення. Якщо у хрестильній каплиці не поміщаються всі катехумени і учасники, то ті обряди, які звично в ній виконуються, можна звершувати в іншому, більш зручному, місці у храмі.

27. Якщо це можливо, то всіх новонароджених дітей треба хрестити разом, в один день. Без слушної причини не слід в тому самому храмі і в той самий день уділяти Хрещення більше ніж один раз.

28. Варто, щоби був точно окреслений час Хрещення як дорослих, так і дітей. Крім цього, уділення цього таїнства повинно завжди вказувати його пасхальний характер.

29. Настоятелі повинні точно і без зволікання записувати в метрикальну книгу імена охрещених, служителя таїнства, батьків дитини і хресних, а також дату і місце Хрещення.

 

IV. ЮРИСДИКЦІЯ КОНФЕРЕНЦІЇ ЄПИСКОПІВ В ГАЛУЗІ АДАПТАЦІЇ

30. На підставі Конституції Sacrosanctum Concilium (п. 63б), Конференції Єпископів мають право підготувати в обрядах окремого краю розділ, відповідаючий цьому розділові Римського Ритуалу, пристосований до по­треб конкретного регіону. Після затвердження такого обряду Апо­столь­ським Престолом його можна буде використовувати на територіях, для котрих він призначений.

Конференції Єпископів повинні:

1) Окреслити зміни, про котрі йде мова в Конституції Sacrosanctum Con­ci­li­um (п. 39).

2) Ретельно і розсудливо вирішити, що з традиції і ментальності даного народу корисно було б зберегти; вони можуть теж представити Апостольському Престолу інші зміни, котрі вони вважатимуть корисними або необхідними, і за її згодою впровадити їх в життя.

3) Якщо натомість в існуючих вже обрядах даного краю є якісь власні елементи, можна їх залишити або пристосувати, тільки щоб вони були згідні з потребами і Конституцією Sacrosanctum Concilium.

4) Опрацювати переклади текстів так, щоб вони дійсно були пристосовані до характеру різних мов і культур, а також додати відповідні мелодії до співу там, де це вважається потрібним.

5) Пристосувати і доповнити Вступ, який знаходиться в Римському Риту­алі, щоб служителі таїнства у повноті зрозуміли значення обрядів і звершували їх у відповідний спосіб.

6) В книгах, які видаються Конференцією Єпископів, застосовувати такий порядок частин, щоб він якнайкраще відповідав пастирським потребам.

31. Згідно норм, поданих у пп. 37-40 і 65 Конституції Sacrosanctum Concilium, в місійних країнах Конференції Єпископів мають право вирішити, чи до християнського обряду Хрещення можна пристосувати елементи втаєм­ничення, які притаманні деяким народам, а також чи можна ці елементи впровадити.

Конференція Єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні вирішила не вводити жодних змін в обряди і повністю дотримуватись Рим­ського Ритуалу, зберігаючи цим самим древні традиції.

32. Там, де Римський Ритуал пропонує до вибору кілька формулювань, можна додати інші, подібні за змістом і стилем.

33. Спів є великою допомогою в обрядах Хрещення: він створює атмо­сферу єдності між присутніми, сприяє спільній молитві і виражає пасхальну радість, якою ці обряди повинні бути наповнені. Тому нехай Конференція Єпископів доручить композиторам написати мелодії для літургійних текстів, котрі мають співатися вірними.

 

V. ЮРИСДИКЦІЯ СЛУЖИТЕЛЯ ХРЕЩЕННЯ В ГАЛУЗІ АДАПТАЦІЇ

34. Служитель, приймаючи до уваги обставини і різноманітні потреби та побажання вірних, нехай охоче користується різними варіантами, на які дозволяє обряд.

35. Крім цих достосувань, передбачених Римським Ритуалом в діалогах та благословеннях, служитель може впровадити, з огляду на різні обставини, ще інші адаптації, а саме ті, про котрі ширше говориться у Вступі до Обрядів Хрещення дітей.

 

1 Concilium Vaticanum II, Decr. de activitate missionali Ecclesiae, Ad gentes, n. 14.

2 Кол 1, 13; Рим 8, 15; Гал 4, 5; пор. Сoncilium Tridentinum, Sess. VI, Decr. de iustificatione, cap. 4: Denz. 796 (1524).

3 Пор. 1 Йн 3, 1.

4 Пор. Decr. de activitate missionali Ecclesiae, Ad gentes, n. 36.

5 Пор. Йн 6, 55.

6 Св. Августин De Civitate Dei X, 6: PL 41, 284; Concilium Vaticanum II, Const. dogm. de Ecclesia, Lumen gentium, n. 11; Decr. de presbyterorum ministerio et vita, Presbyterorum ordinis, n. 2.

7 Пор. Const. dogm. de Ecclesia, Lumen gentium, n. 28.

8 Пор. Const. dogm. de Ecclesia, Lumen gentium, n. 31.

9 Пор. Йн 3, 5.

10 Мт 28, 19.

11 Пор. Еф 2, 22.

12 Пор. 1 Пт 2, 9.

13 Пор. Concilium Vaticanum II, Decr. de Oecumenismo, Unitatis redintegratio, n. 22.

14 Пор. Еф 5, 26.

15 Пор. 2 Пт 1,4.

16 Пор. Рим 8,15; Гал 4, 5.

17 Пор. Тит 3, 5

18 Пор. Рим 6, 4-5.

19 Пор. Еф 2, 5-6.

20 Пор. KKП кан. 873 і 874 §1 і §2.

21 Пор. Concilium Vaticanum II, Const. de sacra Liturgia, Sacrosanctum Concilium, n. 32; Const. past. de Ecclesia in mundo huius temporis, Gaudium et spes, n. 29.

22 Concilium Vaticanum II, Const. de pastorali Episcoporum munere, Christus Dominus, n. 15.

23 Const. dogm. de Ecclesia, Lumen gentium, n. 26.